Моя однокурсниця Олена щодня відбивалася від нападок бабусь біля її під’їзду. Скільки разів вона заходить і виходить додому, стільки разів чула на свою адресу неприємні речі від бабок. — Як не соро мно в університет в такій короткій спідниці ходити! — А які високі підбори одягла, як вона на таких ходулях до метро дійти зможе?
— Ви на її фарбу на обличчі подивіться. Намалювалась для кого? — Але ж така фарба на обличчі дорого коштує, я точно знаю. — Але ж студентці звідки такі гроші дістати? Стипендії точно не вистачить. — Так ясна річ, напевно, який-небудь мужик їй це все і купує. Олена перший час намагалася відповідати бабусям, але швидко зрозуміла, що краще з ними взагалі не вступати в діалог:
— Бабусі, зараз мода така, всі так ходять. — А ти мені ще rрубити будеш? Неви хована! Тоді Олена поступила по-хитрому. Вона пішла на ринок, купила необхідний одяг. Вдома одягла на себе довгу в підлогу спідницю, кофту, а зверху квітчасту хустку. Нічого на обличчя не фарбувала, тільки буряком губи підвела.
Насмажила насіння і вийшла до бабок у двір. — Ось насінням пригощайтеся, я сама насмажила. Можемо тепер разом кого-небудь обговорити. І тут всі бабки миттю розбіглися: — Ой У мене кіт ще не годований. — А у мене онуки повинні приїхати, треба пиріжки поставити. — А у мене начебто праска вдома не вимкнена. Олена залишилася на лавці одна і ще довго сміялася над цією ситуацією.
