Всі шкільні роки ми зну щалися над товстуաкою Аліною. Але на вечорі випускників вона так закрила нам роти, що ми досі пам’ятаємо

ВСЕ ОСТАЛЬНОЕ

Аліна переїхала до нас в 4-му класі. Вона переїхала, тому що в минулій школі її тру їли однокласники через її зовнішність. У нашому класі прийом був не кращим. Аліна носила товсті окуляри майже на все обличчя, у неї були nроблеми із зайвою вагою – на медогляді виявилося, що у неї перша стадія ожи ріння, а її стиль залишав бажати кращого.

Наша школа була платною, всі діти в ній були із забезпечених сімей, і Аліна була не виняток, але вона любила одягатися скромно, щоб в зайвий раз ще й одягом не виділятися. Ми сміялися над нею, зну щалися, а вона жодного разу навіть не поскаржилася класній керівниці, тільки терпіла і терпіла. Після 9-ого класу Аліна вступила до коледжу, після цього ніхто з нас з нею не зустрічався.

Коли ми всі зібралися і не виявили в наших колах товстуաку Аліну, ми подумали, що вона, напевно, ще сильніше запливла жи ром і вирішила не rаньбитися. Ми сіли за стіл і не встигли почати їсти, як двері ресторану відкрилися і до нас приєдналася висока, впевнена в собі брюнетка зі спортивною статурою.

То була Аліна. Якби ми всі зустріли її в звичайному житті, жоден з нас не впізнав би нашу товстушку, закриту в собі з величезною кількістю комплексів в тій впевненій красуні. Весь вечір всі хлопці запрошували Аліну на побачення, а дівчата намагалися з нею подружитися. Вона ні грама пафосу нам не показала. Була з нами відкрита і дружелюбна.

Увечері до нашого столу підійшов високий хлопець у дорогому костюмі. Він взяв Аліну за руку, побажав нам приємного вечора, і вони пішли. Як тільки вони вийшли з ресторану, одна з дівчат, яка ще в шкільні роки відрізнялася своїм характером, висловилася, мовляв, Аліна навмисне прийшла на зустріч, щоб помс титися за шкільні зну щання.

Але ми всі прекрасно в собі розуміли, що Аліна-то не змінилася… вона як була доброю і відкритою, так і залишилася, але тоді ми вели себе як тва рини і оцінювали її тільки по фігурі і недолікам. Цю зустріч я запам’ятала надовго, адже вона буквально показала і довела, що людина цінна і важлива своїми внутрішніми якостями, а не зовнішньою оболонкою, яку поміняти – раз плюнути.