Я думав, що такі історії лише у жіночих серіалах показують. Було nрикро, звісно, стати головним героєм такого сюжету. Коли мені було сім років, батько пішов із сім’ї. Мене та двох сестер, яким було по два роки, виховувала мама. Спочатку вона говорила про те, що тато поїхав по роботі, але потім зізналася, що тато ніколи не повернеться.
Важко згадувати, що тоді діялося у моїй дитячій голові. Я був дуже злий на батька, вічно прокручував у голові слова, які хотів би сказати йому, якщо він раптом повернеться додому, але так і не прийшов. А мама моя так і не вийшла заміж. Минуло багато років, мені вже тридцять, і сам має дітей. Я так і залишився у селі, взяв в оренду землю.
На городі у мене росте кукурудза, соняшники, є маленький горіховий сад. Одного дня мені дзвонить якийсь чоловік і представляється підприємцем. Говорить, що хоче поговорити про купівлю кукурудзи; я погоджуюсь. У призначений день під’їжджає старенькою машиною лисий старий. З усмішкою на обличчі йде до мене та простягає пакет. Відкриваю, а там кава, печиво та цукерки.
Стою в шоці: що це за такий підприємець? Коли він представився, я зрозумів, що це мій батько. Навіть не знав, що йому сказати, хоч у дитинстві завжди уявляв цей момент. Це була найкоротша розмова в моєму житті. Кукурудзу він не збирався купувати, і я з ним розпрощався. Він розвернувся і пішов, а я наздогнав, щоб віддати йому пакет з тією погань, яку він привіз через двадцять три роки своєї відсутності.
Невже він чекав того, що я кинуся до нього в обійми і розплачусь? Я подзвонив сестрам і попередив про те, що сталося. Як виявилося, недаремно: батько до них теж хотів з’явитися під дивними приводами. Вони були зовсім маленькі, коли він пішов і, звичайно, не хотіли з ним бачитися. Цікаво, а що думає людина, яка йде з сім’ї, а потім повертається з банкою кави та цукерками?
