Увечері, повертаюся з магазину, бачу нашого двірника, а в руках у неї букет троянд, весь зламаний. Звідки квіти, говорю. Із п’ятого поверху викинули. Дивні люди, каже. А там мій приятель, Толік, із дружиною живуть. Вирішив сам з’ясувати, що сталося. І тут, біля входу до під’їзду, бачу його. -Толіку, що таке? Чому Ірка букет викинула? — Я сам викинув, — з розчару ванням відповів він.
«Від коханця чи що?» Подумав я, і сам не повірив своїм думкам. Вони ж були зави дною парою. -Так, — говорю, — підемо, розкажеш. А там така історія. Толік та Оля – порядні люди. Живуть, як проста пара, але без романтики. Працюють. Іра займається прибиранням та приготуванням, а Толя більше по магазинах.
Якось Толя подумав: <<Нам по сорок три, а ми чомусь уже без романтики. Треба щось вигадати, хоча б іноді>>. І вирішив цієї ж п’ятниці зробити дружині сюрприз. Вранці дружина пішла на роботу, і він вчинив на роботу. Весь день він прибирав, і надвечір квартира вже засяяла, особливо дзеркало в передпокої.
Потім – у магазин. Купив вино, ароматичні свічки і навіть келихи, які до цього вони позичали у сусідів.
А головне, купив букет троянд. Так, ви правильно здогадалися. Він заздалегідь підготував. І тут, дзвінок у двері. Толік, у костюмі, відчинив двері. -Чому в костюмі? — бай дуже запитала Іра і увійшла, не чекаючи на відповідь. — Я приляжу, бо так втомилася.
— Іра, подивися, як добре ми виглядаємо разом! – сказав Толік, звертаючи увагу дружини на дзеркало. — Я точно знаю, як Я виглядаю, як замо таний кінь! Проходячи повз кухню, де, власне, Іру чекав сюрприз, вона додала: А що за сморід з кухні? (Так, так, ароматичні свічки). Вона пішла до кімнати, відпочивати.
Толя подумав, що треба йти ва-банк. Він узяв букет троянд, крокував у бік кімнати, відчинив двері, а там… Іра солодко спить. — Діма, — каже мені він, — всі мої старання були мар ні. Я відчув себе лох ом. Зараз розумієш, що викинути букет із вікна навіть було стримано. Ось яка у нас романтика!
