-Ви աвидку викликали? – суворо запитала лikapка. -Так, так проходьте աвидше, — відповів дідусь із довгою бородою. -Що у вас тут трапилося, ви ніби бадьоренький. -А це не зі мною, а з моєю онукою. Вона там у кімнаті лежить. -Ой, що це у вас тут таке на стіні … стільки фотографій Дідів Морозів. -А це мій дідусь, він справжній Дід Мороз.
Щороку отримує медалі за найкращого Діда Мороза у місті, — відповіла дівчинка років семи, лежачи на ліжку. -Будь-яке було в мене в житті, але ось до Діда Мороза вперше приїхала … -Тільки ви не до мене, а до моєї внучки приїхали. Вона у мене морозива переїла, я не встежив… і ось тепер із температурою під сорок лежить.
-Діду, ну не бреши … у мене всього 38. Лikap послухала легені, виміряла температуру, подивилася горло та виписала ліки. -Не хвилюйтеся ви так, нічого серйозного з вашою Снігуронькою не буде. Це звичайна застуда, невдовзі все пройде. -А Коли приблизно? -Це вже від стану та сил дитини залежатиме, але кілька днів ще полежить. -Так ні, у нас є лише два дні і потім…
-А що потім? — Потім приїде наша строга бабуся, і вже Дідові Морозу не пощастило. Але вам дякую, а без подарунка я вас не відпущу. Ось тримайте в’язані шкарпетки. -Це Ви чого?! Нам, за інструкцією, не можна від пацієнтів нічого брати. Ми не можемо, приберіть це. -Ех … ви пошкодуєте і далеко не поїдете. Через хвилин 10 у двері постукав водій швидкої: -Це що за дива? Я машину нещодавно купив, вона ось-ось нова в мене, а затихла.
Що ви зробили? -Ось тримайте від Діда Мороза подарунки, три пари шкарпеток. Тоді й поїде машина, а якщо не візьмете, то за сто метрів знову застрягнете. Водій взяв і подякував старому. Машина завелася, і швидка поїхала. -Діду, а як у тебе це виходить, — запитала онука, дивлячись у вікно. -Сам не знаю … напевно, професійне.
