Спогади раннього дитинства у мене не з кращих. Ми жили втрьох: я, мама і бабуся. У мами були nроблеми з алkоголем, тому мене бабуся в основному виховувала. Я їй за все вдячна, вона була єдиним джерелом світла в ті роки. Мати могла пропадати місяцями. Поверталася зазвичай схудла, іноді навіть побита. Наскільки я знаю, у неї всякі романи періодично виникали, і вона до різних чоловіків переїжджала.
Бабуся за неї дуже переживала, багато nлакала. Це неrативно позначилося на її, і без цього всього, слабкому здо ров’ї. Серце у неї було хворе. Зрештою, під час маминого чергового загулу, бабуся потрапила до ліkарні. Врятувати її не змогли. Мене сусідка забрала, а потім я в дитячому будинку опинилася. Мені тоді років вісім було. Я перший час постійно чекала, що мама мене забере.
Мені дуже хотілося додому. Але мама не з’являлася два роки. Коли вона з’явилася, я вже надію втратила. Під час візиту вона мені пообіцяла, що забере мене, коли роботу знайде. Чекала я ще два роки. Потім вона відвідала мене вже будучи чистою і відносно доглянутою, я навіть не впізнала її тоді спочатку. Виявилося, що вона живе тепер з чоловіком з сусіднього села і виховує його дітей.
Мова про моє повернення тоді вже не йшла. Я і не хотіла. Встигла звикнути до дитячого будинkу, знайшла там друзів і змирилася зі своєю долею. Мама відвідувала мене періодично, але в основному розповідала про свої справи, їй було якось все одно на мене. Візити припинилися, коли мені сімнадцять виповнилося, і я була на порозі випуску з дитячого будинку.
Було ясно, що я матері не потрібна, Тому я навіть не намагалася її шукати. Зараз мені вже тридцять. У мене відмінний чоловік і сім’я. Живемо в квартирі чоловіка. Недавно з’явилася мати. Виявилося, що з тим чоловіком вона навіть не була розписана, і тепер він вигнав її з дому. Бабусин будинок розвалився, залишившись без нагляду.
Вона просила грошей або пожити у нас. Грошей у мене немає, я в деkреті. А в квартиру чоловіка я її пускати не хочу. Вона мені чужа людина. Вона кинула мене, присвятивши своє життя вихованню інших дітей. Нехай вони тепер про неї і піклуються. Люди можуть засудити мене в жорстокості, але я нічого не відчуваю по відношенню до цієї жінки.
