У дитинстві Марта завжди намагалася уникати дядька Миколу. Вона вважала його дивним. Дівчинка боялася його погляду, що насторожував. Потім так сталося, що вони почали спілкуватися і добре потоваришували. Якось дорогою додому дівчинка почула писк. Вона побачила в смітнику маленьке кошеня. Марта не знала, куди його подіти.
Тоді прийшов сусід Микола і запропонував взяти його до себе, якщо дівчинці доглядатиме їх. Марта побачила всю доброту його сусіда. Він виявився зовсім нестрашним і добродушним дядьком. Вони пішли до нього додому. Дядько Микола жив зі своєю старенькою мамою, сім’ї в нього чомусь не було. Причина його самотності була відома. Марта відмила кошеня, нагодувала його і трепетно доглядала його.
Одного дня Марта відчинила двері будинку і застигла, прикривши рота рукою. Її мама лежала на кухні. Швидка приїхала швидко, мамі допомогли, але лікар сказав, що їй обов’язково треба прийти до лікарні. Мама, звичайно, нікуди не пішла і надалі це призвело до того, що вона дуже ослабла. Саме дядько Миколай їй допоміг тоді.
Якось Марта стояла перед вибором університету, тоді він їй порадив іти до коледжу. Ця порада була справді важливою для неї. Через тиск мама Марти незабаром пішла з життя. З поминками Марті знову допоміг дядько Микола. Після закінчення коледжу дівчина справді влаштувалася у гарну компанію. Через якийсь час вона познайомилася з хлопцем, якого теж звали Микола.
Дівчина познайомила його з дядьком Миколою. Він одразу сказав дівчині, що вона зробила правильний вибір. Якось дядько Микола навіть врятував хлопця. Коханий Марти мав поїхати кудись. Дядько подзвонив дівчинці і сказав зупинити його, щоб хлопець не сідав у таксі. Вони встигли попередити його. За півгодини машина, яка мала везти його, потрапила в аварію. Дядько відгуляв на весіллі Марти і поїхав до свого брата закордон. Він був спокійний за дівчинку та міг спокійно довірити її Миколі.
