Я вийшла заміж у 18 років, народила двох дітей, і сама їх виростила , мені ніхто ніколи не допомагав. Чоловік був військовослужбовцем, і ми постійно перебиралися з одного місця на інше. Моя мама та свекруха жили в іншому місті, а я встигала і працювати, і за дітьми дивитися. Моя дочка вийшла заміж у 30 років, у неї є робота, чоловік хороший, повністю її забезпечує, будинок а у них повна чаша.
Крім того, все їхнє житло напхане різною технікою, яка полегшує життя, але навіть при таких умовах моя дочка якось примудряється нічого не встигати. Зараз вже в неї двоє дітей – син і донька, вона часто залишає їх в мене; я розумію, що вони молоді хочуть відпочити, але не потрібно забувати, що в мене вік вже не той.
Кожен раз я із задоволенням доглядала за своїми онуками, але через якийсь час я почала сильно втомлюватися після роботи, ще й чоловік захворів, і я за ним доглядаю. Дочка моя цього не розуміє: нещодавно прийшла до мене (An/K), сказала, що вона з чоловіком зібралася у відпустку на дві тижня і хоче залишити дітей на мене.
Я відразу дала їй зрозуміти, що не збираюся стільки часу наглядати за онуками. Дочка образилася на мене, сказала, що бабуся з мене не дуже. Я ж не зобов’язана постійно рятувати її, мені теж потрібен відпочинок, і я не розумію, чому її свекруха не хоче дивитися за онуками. Саме смішне, що моя дочка ніде не працює, тільки я не розумію, чому вона нічого не встигає? Сподіваюся, що вона зрозуміє, що була не права — і подзвонить мені …
