Марта з чоловіком жила у місті. Вони були у шлюбі 8 років, і весь цей час дівчина поверталася додому лише на вихідні. Ось одного разу Марта набрала продуктів та приїхала до батьків на тиждень. Одразу з порога дівчина округлила очі. На кухні за столом сиділи її батько і хлопчик років 4. Батько дбайливо годував його з ложечки, паралельно промовляючи:
— Ох, який Микитка молодець! Як добре ти їси! — Привіт, тату, навмисне голосно сказала Марта. — Привіт, дочко , — відповів чоловік, навіть не оглядаючись на неї, — ух, який молодець, — знову підбадьорював він хлопця. Марта образилася, що батько не обійняв її з усієї дурниці , як він це завжди любив робити. Вона підійшла, підсіла до них і спитала: — Це хто? — Це Микитка, мій онук , — радісно відповів чоловік.
— Який ще онук? — враховуючи, що Марта була єдиною дитиною, ця заява батька була вкрай несподіваною, — у тебе начебто немає позашлюбних дітей. — Такий — звичайний, улюблений онук, — чоловіків відповідав на все з єхидною усмішкою, але було видно, що він говорить на повному серйозі. — Тату, я чекаю на пояснення, — Марта вже збиралася плакати, і батько це бачив.
— Пам’ятаєш нашу сусідку, тітку Риту?! – почав він, відклавши ложку убік , – я в неї був закоханий у молодості. Ми вже планували весілля, але тут зовсім не вчасно повернувся Семен з армії і відбив у мене Риту. Потім Рита народила Аліну, а та недавно сама повернулася з міста з дитиною в руках, та без чоловіка.
— Я не вловлюю, почекай, до чого тут взагалі ця історія? — Доросла дівчина, а не розумієш. Микита – син Аліни і цілком можливо, мій онук. Його діда давно не стало, батька немає, але хлопцеві потрібна чоловіча рука. Ось я й вирішив зайнятися онуком. Ви ж із чоловіком оголосили два роки тому, що дітей не плануєте, а нам із твоєю мамою нікому дарувати своє кохання, ось ми і знайшли рішення. Поки Марта, закривши обличчя руками, лила сльози, батько з маленьким Микитою вийшла на прогулянку.
За кілька хвилин до будинку увійшла мати дівчини. – Хто це до нас приїхав! Ой, доню, що трапилося? Чому ти плачеш? — Мати дбайливо обняла дівчинку. — Твій чоловік зовсім з котушок злетів! Онука він знайшов. — Ти з Микиткою вже познайомилася, отже. Чи правда він славний? — мати дивилася на Марту з такою ж дурною усмішкою, як батько кілька хвилин тому.
— Боже! Ви змовилися, чи що? – Марта не могла заспокоїтись. — Ну, дочко, зрозумій же ти нас. Не робити ж дорослому чоловікові тести на встановлення спорідненого зв’язку з дитиною? — Мам, а якщо я вам онука народжу, хлопчика, а потім і дівчинку? Ви залишите цього Микиту? — Ти спочатку народи, дочко, нашого кохання і на двох, і на десятьох вистачить, — посміялася жінка.
