У чоловіка мого є ще два старших брати, вони обидва одружені і з їхніми дружи нами я спілкуюся донині. Колись, коли я ще зустрічалася зі своїм чоловіком, невістки лякали мене свекрухою. Що мати їхніх чоловіків мало не зруйнувала їхній шлюб: — Ми їй двері закриваємо, вона у вікна, вікна закриваємо, вона в щілини. Було, звичайно, страաно від цих історій. Мама мене теж все життя лякала, що мене заміж таку ніхто не візьме. Вона говорила мені, що я лінива і неуважна, і що мені завжди все побоку. І ось я вийшла заміж — всупереч прогнозам мами. І перший місяць я взагалі свекруху не бачила. Можливо, просто через те, що ми ще у весільній подорожі були.
Коли повернулися, вирішили ремонт затіяти. Тут і з’явилася свекруха зі своїми пропоз иціями. Сказати, що вона пропонувала варіанти? Ні, скоріше це були вже затверджені нею рішення. Вона приносила з собою фарбу, шпалери, потім ще й ламінат привезли. Чоловік думав, що я зараз сkандал підніму, що без мого відома вирішили, в якому плануванні мені жити. Свекруха теж чекала реакції від мене, а я їй: — Спасибі, Ніна Іванівна. У неї трохи щелепа не вnала. Вона не заспокоїлася, до останнього намагалася вивести мене.
Минулу шафу витягла з кімнати, нову принесла. Я їй знову «спасибі» сказ ала. Ось ви мене зрозуміти повинні. Мама мене все життя ледаркою називала, а я ж не в усьому така. Ось свекруха пішла, вибрала шпалери, ну я не вибаглива, я поживу з ними. Я б взагалі не стала там ремонт робити, якби побілка не сипалася. А тут жінка сама пішла, вибрала все, реально, спасибі, їй велике. Нещодавно вона ще сервізи свої принесла, наші старі викинула. Ось як я їй можу криве слово сказати? Все для сина робить. Ну, подобається їй перегла джувати його сорочки, нехай гладить. Подобається за кольорами kухонні рушники складати-так, будь ласка. Чоловік мене за це і любить. Я не роблю так, щоб він вибирав між мною і мамою. Невістки думають, що я підлизуюся до свекрухи, але я, просто, лінива.
