Усе життя петька жаpтyвав і виходим сухим з води, окpім одного випадкy. Одного разу

ВСЕ ОСТАЛЬНОЕ

Жарти у Петьки були завжди злі. У початкових класах кнопки на стільці підкладав учителям. У старших уже задирки на стільцях залишав для вчителів, щоби колготки рвали. Але завжди йому вдавалося вийти сухим із води. Всі знали, що це його рук, але за руку ніхто не ловив. Після дев’ятого класу Петько хотів вступити до коледжу, але не зміг. Повернувся до школи, але не довго, після nожежі його вигнали. Батькові довелося заnлатити за ремонт. Зрештою батько відправив Петьку працювати на фермі. Щоб не працювати, він вигадав план, зібрав з усіх городів на селі цибулю та часник.

На ранок на молокозавод повернули молоко, через запах цибулі з часником, народ був обурений, вони були готові дати по заслугах шибенику. З ферми Петьку вигнали, звісно. Кілька тижнів у селі було спокійно. Але не тут було. Вночі Петька викрав, у місцевого тракториста його трактор, зганяв до корівника, набрав повний ківш гною і вивалив пі паркан тим, хто був найбільше обурений запахом молока. Вранці з дому вийти було неможливо. Хтось купу намагався відкидати, хтось через паркан лізти. Кинулися до Анатолича-тракториста, а той не знає навіть, що сталося. Двічі перевірив свій план Петько. Але зрозумівши, що перестарався, знову притих. Але ненадовго…

У селі жили Дід Вадим та баба його Агафія. Петько заліз до старих у город, одяг простирадл зробив дірки для очей увімкнув підсвічування і жахливу музику. Дід виявився не з полохливих, вийшов на ганок із рушницею і вистрілив, але не влучив, поrано бачив. Від страху ноги підкосилися у Петьки, звалився він у вигрібну яму, прикриту гілками. На звук пострілу прибігли сусіди. Дивилися, іржали над ним, але руку ніхто не подав і вилізти не допоміг. Викликали сусіди дільничного. Той приїхав із фразою: -Ну що, гівнюк, вляпався? — Усі розсміялися. Склали акт і конфіскували незаконну зброю у діда Вадима. І лише після всього кинули мотузку Петьці, і всім селом дивилися, як він вибирається з вигрібної ями. У машину його дільничний не посадив, змусив бігти поруч. Через тиждень Петько з села зник, але про нього ще довго точилися розмови.