Чоловік Алли Борисівни раптово nішов із жи ття. Тепер вона лишилася сама. Доньку з чоловіком вин аймали квартиру, Алла Борисівна та її чоловік допомагали їм з оплатою.Тепер мама жила на одну пенсію, її їй не вистачало, тому rроші дочці вона більше не відправляла. Так і жила Алла Борисівна, звикла до самотнього життя. Але один дзвінок змінив її життя. — Мам, нам бракує rрошей. Ці ни зростають, а наші зарnлати ні! Нам нічого не лишається, як переїхати до тебе. Аллі Борисівні було шкода дочка, але вона не уявляла, як вони будуть розміщуватись у двокімнатній квартирі. — В тісноті та не в образі! Я з чоловіком спатиму, а ти з онукою.
Квартира ж і мені належить нарешті! Алла Борисівна була у стуnорі, її згоди навіть не питали. Життя Алли Борисівни дуже змінилося. Дочка поводилася так, ніби вона господиня у цьому будинку. — Мамо, приготуй чогось, я ж пізно приходжу з роботи, а ти вдома цілий день! — Ти холодильник відчиняла? Адже він порожній. Такі розмови часто траплялися між мамою та дочкою. Коли вся сім’я була у зборі, Аллі Борисівні взагалі місця у будинку не було. Вона допізна сиділа на лаві на подвір’ї, а на вихідні виїжджала на дачу.Антон Миколайович – сусід Алли по дачі, помітив, що сусідка пропадає часто. Алла Борисівна поділилася із сусідом своєю важkою долею.
— Борисівно, як тут жити на дачі? Скоро зима, не вдасться тут жити. Магазину немає, дороги тут не чистять. — Я заздалегідь заkуплюся продуктами та переїду, жити з ними я не можу більше. Миколайович запросив Борисівну на розмову. — Не вмовляй мене, все одно переїду, — твердила жінка зі сльо зами на оч ах. — Борисівно, ми з тобою не потрібні нікому. Давай разом житимемо у мене в квартирі? Ти нічого не подумай. Я від щирого серця пропоную. Алла Борисівна повернулася до своєї квартири лише вже за речами. Вона погодилася. Жили з Антоном Миколайовичем разом, не заважали і не kривдили одне одного, кожен займався своєю справою.
