Надя стала мамою сина, коли їй було 16 років. Батькові дитини було теж 16. Не будемо про подробиці скандалу, але після наро дження дитини школярі розбіглися дуже швидко. Коли Надя зрозуміла, що Олегу не потрібні ні вона, ні син, то відразу втратила всякий інтерес до дитини. Хлопчика виховували бабуся і дідусь, її батьки. У 18 років дівчина поїхала з новим кавалером в сусіднє місто, не дзвонила і не писала. Батьки не шукали зустрічей з дочкою. Була образа, нерозуміння, як можна кинути дитину свою? Ну і сором. Соромно і боляче, що виховали таку зозулю. Валентина Григорівна і Олександр Павлович не шкодували ні сил, ні часу, ні грошей, щоб Ігорьок був щасливий, здоровий, добре одягнений і взутий.
Дідусь був моряком, бабуся виховувала онука. Ігор досі вважає їх своїми батьками. І шалено вдячний за дитинство, за хорошу освіту, за все. Коли хлопчикові було 18 років, заміж виходила племінниця бабусі. На весіллі гуляла вся рідня, і його мати теж була присутня. На той час вона вже втретє вийшла заміж і мала двох дочок. Старшій було 10, молодшій — 1.5 року. Ігор дуже зрадів, хотів поспілкуватися, поговорити, познайомитися з сестрами. І, звичайно, запитати: «Мама, навіщо ти мене кинула?». Якими б не були бабуся і дідусь хорошими і чудовими, по мамі він нудьгував і пам’ятав її. І навіть зберігав єдину вцілілу фотографію. Дід все спалив. Надя спілкувалася з ро дичкою, розповідала, які у неї чудові доньки.
— А я, як же я, мама? — запитав він. — Ти? А ти — помилка молодості. Прав був твій тато, варто було відмовитися, — байдуже кинула Надя і відвернулася. Через 7 років, коли Ігор вже жив в своїй затишній двокімнатній квартирі з дружиною та сином (спасибі дідусеві з бабусею, які його виростили, і батькам дружини), пролунав дзвінок, номер незнайомий. — Ігор, син, привіт, дядько Діма дав твій номер. Це твоя мама. Слухай, я знаю, що ти живеш окремо. І якраз недалеко від інституту, куди твоя сестричка поступила.
Галя у тебе поки поживе? Тим не менш, рідні люди. Гуртожиток їй не подобається, а орендувати дорого, Гена від мене пішов, важко мені,
одна дочка — студентка, друга — школярка, третя — в сад ось-ось піде, — говорила вона. — Ви помилилися номером, — відповів він і поклав трубку. Підійшов до сина, взяв його на руки і сказав: — Ну що, давай збиратися, підемо маму зустрічати, а потім всі разом до бабусі з дідусем в гості? — А на вихідних на дачу поїдемо всі разом, так? — запитав маленький Сашко. — Звичайно, сімейні традиції порушувати не можна! … Частина рідні засудила вчинок Ігоря: мовляв, міг би і сестрі рідний допомогти, матері важко одній трьох дочок виховувати. А він вважає, що повинен допомагати тільки бабусі з дідусем, а не незнайомій жінці, для якої він — помилка.
