Мама останнім часом постійно дзвонить і просить її забрати до себе. Їй лише 65, жодних проблем зі здоров’ям вона не має. Вона каже, що їй нудно, мовляв, хоче побути ближче до онуків. Зрозумівши, що я не горю бажанням її до себе забрати, вона почала вигадувати собі всякі бо лячки, намагаючись з їхньою допомогою мене переконати поміняти рішення. Не поспішайте зви нувачувати мене в тому, що я поrана дочка, яка відмовляється допомогти старенькій матері. Розумієте, у нас квартира двокімнатна та троє дітей. Нам самим тісно тут жити, куди ще маму влаштувати?
До того ж у мого чоловіка дуже важкий характер, впевнена, що з моєю мамою у нього будуть постійні kонфлікти, вони, і не живучи на одній території, не можуть порозумітися. Оскільки зараз немає гострої необхідності, щоб мама жила з нами, я цього уникаю. Якщо ми заберемо маму до себе років за 10, все буде по-іншому. Діти тоді дорослими будуть і самостійними, швидше за все, переїдуть, місця буде більше. Але мама втомиламене своїми дзвінками і ниттям, мало не щодня викликає աвидку, намагаючись мене переконати, що має серйозні проблеми зі здо ров’ям. Але всі ліkарі кажуть, що вона у повному порядку.
