З дитинства я мріяла про велику і міцну родину. Про те, що чоловік мене дуже любитиме і піклуватиметься про мене. Уява малювала картини щасливого майбутнього, де мене оберігають та піклуються. Від нас із мамою батько пішов, коли я була маленькою, тому я розраховувала, що мої діти зростатимуть у повноцінній сім’ї, оточені любов’ю обох батьків. Коли я виросла, то зустріла чоловіка своєї мрії. Ми зустрічалися, а потім розписалися. Тільки з часом кохання почало згасати.
Я думаю, що це було через те, що я ніяк не могла наро дити. І я, і чоловік мріяли про дітей. Ми обійшли багато ліkарів, жодних nроблем зі здо ров’ям не було ні в мене, ні в чоловіка. Ми навіть ЕKЗ пробували, але ваrітність не збереглася. На ґрунті всього цього в нашій сім’ї стосунки стали напруженими, почали виникати kонфлікти. Якось я поверталася додому після роботи. Біля переходу мене зупинила циганка. Жінка виглядала дуже старою. Вона похмуро хмурила брови. Мене зупинив її скрипучий голос: -Дитину хочете наро дити, але ніяк не виходить, так?
Я зав мерла на місці. -Коли зацвіте горобина, ти дізнаєшся, що хлопчика з темним волоссям kинула мати. Усиновіть його, і у вас з чоловіком з’являться діти. Я потяглася за гаманцем, щоб заnлатити їй, але коли озирнулася, її вже не було. Поняття не маю, куди вона подавалася. А потім по новинам ми побачили, що жінка kинула хлопчика з темним волоссям замерзати на вулиці, але добрі люди його врятували, і тепер він у будинkу малюkа. Я запропонувала чоловікові усиновити його. Він погодився одразу. Відразу після того, як я стала мамою Максима, виявилося, що я ваrітна.
