Тетяні було тридцять шість років, а дочці, Насті, вісім, коли вона знову заваrітніла. — Народжуватимемо? — Запитала вона чоловіка. — Звичайно, — відповів Стас. — Дочку маємо, тепер буде син. Підхопить мою професію. Буде в нас династія будівельників. Начальник на будівництві, чоловік постійно переїжджав з місця на місце. Сім’я, звичайно ж, за ним. Вони вже рік жили у новому місті, у новій двокімнатній квартирі, виділеній їм фірмою. УЗД показало, що будуть двійнята, дівчатка-близнюки. — Яка ти в мене молодець, Танечко! – щасливо сяяв чоловік. — Відразу двійнята. А те, що дівчатка, то це краще, буду оточений найкрасивішим букетом…
Полоrи у Тані пройшли без ускладнень. Дівчатка народилися здоровими та міцними. Дві красуні. — Тетяно, у вас багато молока. Ви не могли б погодувати хлопчика. Від нього мати відмовилася, а нам треба його якось утримувати, поки направлять до будинку малюка, — звернулася до неї лікарка в пологовому будинку. — Звісно погодую! «Яке стерво, як вона могла відмовитися від такого красеня», думала Таня, дивлячись, як малюк, наївшись, заснув у неї на руках. З цього моменту Мишко, так назвала Тетяна хлопчика, залишався з нею. Лежав поруч із її доньками, мирно сопучи. — Танечко, може, візьмемо його до себе? — Запитав Стас, коли дружина розповіла про хлопчика.
— А впораємося? Мені боязко, коханий. — Упораємося! Де двоє, там і троє. І ми з Настенькою тобі допомагатимемо. Проводити Таню з трьома немовлятами вийшов увесь персонал пологового будинку. А зустрічали ще більше людей. Родичі, друзі, колеги. Навіть господар фірми Стаса прийшов. – Ми вам виділили п’ятикімнатну квартиру у новобудові. Зараз там триває ремонт. Обставимо також за рахунок фірми, — сказав він Тетяні зі Стасом. — Ура! В мене буде своя кімната! — Раділа Настенька. Минули роки. Настенька вже заміжня. Сестрички-близнючки навчаються в університеті, на економістів. Як мама. А син навчається у політехнічному. На будівельника. Пішов стопами батька.
