Коли я була вагітна трійнею, до мене приїхали батьки. Тато глянув на мій живіт і сказав: — Тут має бути хлопчик! – я була щаслива, що батько так чекав на онука, але він не знав тоді, що я ношу трьох хлопчиків. Минув час, і ми всі разом вирушили на УbД, щоб дізнатися стать дітей. Ми з чоловіком пішли на огляд, а батьки чекали назовні. Коли ми вийшли з кабінету ліkаря, тато з нетерпінням чекав на результати. Він подивився на наші сумні обличчя й подумав, що щось сталося з дітьми. Я говорю: — Тату, я хочу повідомити тобі дві новини. Першу я спеціально приховала від тебе. Я виношую трійню!
Діти розвиваються добре і повинні наро дитися доношеними. Мої батьки були дико здивовані, тому що мій живіт виглядав нормально і не припускав трійню. Тоді мій тато запитав: — А друга новина? Чи є хоч один пацан? — Я можу тебе привітати, тату. Твоя мрія збулася. Але є одне «але». Пацан не один. Усі троє дітей хлопчики, — зніяковіла я. Тато впав навколішки і заплакав від радості. Він завжди хотів сина чи принаймні онука, і ось він отримав трьох онуків. Батько танцював всю дорогу до машини, kричачи всім, що матиме трьох онуків, трьох хлопчиків. Це був один із найкращих моментів мого життя!
