Син Ірини, Антон, виріс струнким красенем, працьовитим та рукастим. Ось тільки пощастило йому закохатися в дочку багатих односельців. Мало того, після весілля пішов жити до дружини до будинку. — Сину, чому не в нас. Ти сам, своїми руками, кімнату відремонтував, щоб дружину привести. А зараз? Примаком підеш? Тут ти хазяїн. А там? Ти ж голосу подати права не матимеш. Не послухався його син. Та й як він міг послухатись, якщо Віка, так і сказала: «Не піду жити в дім до свекрухи!» А він дуже любив дівчину, щоб засмучувати її. Правду кажучи, Віка теж любила його. Скільки їй довелося бунтувати, перш ніж батьки погодились на їхній шлюб. «Ти подивися, хто ми, і хто вони?!
Небо і земля! Ти хочеш жити в їхньому маленькому будинку? Переїдеш туди з цих хором?!», лаялася на неї мати. Але Віка наполягла на своєму, і її батьки змушені були благословити молодих… Після весілля сина Ірина кілька разів приходила відвідати сина. Та тільки на неї дивилися, як на пусте місце. Син весь у працях і турботах, свати далі за поріг не запрошують, а невістка жодного разу не вийшла до свекрухи. Так і йшла жінка ні з чим. – Чому вона сюди приходить? Що їй тут треба? — обурено сказала Віка якось Антонові. І тут у Антона розплющились очі. — Я тут працюю на вашу родину, а ти навіть мою матір бачити не хочеш? Значить, і мене не любиш! Прощавай, — сказав він і пішов. Прийшов до мами, вибачився, що не послухався її.
А ось наступного дня до них прийшли Іван та його дочка Віка. — Зайти дозволиш, Ірино? — Проходь, Іване. — Вибач, мене Ірина, за те, що розбалував дочку. Пізня вона у нас. Ось і виконували всі її примхи, — сказав сват, потім повернувся до зятя, — Антоне, ти мою Віку любиш? — Люблю, — похмуро відповів Антон. — Ну то бери її до себе в будинок. — Але тато… — Мовчи! Чи хотіла Антона в чоловіки? Чи хотіла, щоб я повернув його? Ось. Отримуй. Житимеш тут і слухатимешся чоловіка та свекруху. А з твоєю матір’ю я ще поговорю! Минуло три місяці. На подив Ірини, Віка виявилася гарною і поступливою дівчиною. Навчалася всьому охоче. Жінка не натішиться на невістку. А зараз вони удвох готують частування, запрошені свати. Вони ще не знають, що скоро будуть бабусею та дідусем.
