Макс і Тома, дуже заможна пара, прийшли до дитбудинkу за дитиною. Маленький Антошка сам вибрав їх. Він підбіг до Макса і обійняв його за ноги. Чоловік підняв хлопчика на руки, подивився йому у очі і полюбив. Відразу і назавжди. — Беремо його, — сказав він дружині. — Але я хотіла дівчинку, — заперечила Тома. — Дівчинку потім, можливо! — наполяг на своєму Макс… Так Антошка придбав батька. Чому не сім’ю? А тому, що Тома не злюбила хлопчика. Раз у раз намагалася чимось зачепити хлопчика, вічно сkаржилася на нього чоловікові. — Максіку, давай повернемо його назад, — завела якось розмову Тома. – Ні. Не знаю чому, але мені я полюбив його як рідного. Тебе мої почуття не цікавлять? – сказав чоловік. — Тоді вибирай: чи він, чи я! — Поставила уль тиматум дружина. — Я вже вибрав! Так Макс із Антошкою стали жити вдвох… Якось до них приїхав Сергій Максимович, батько Макса.
Дід із онуком сиділи у дворі котеджу, засмагали, хлюпалися в басейні. — А-ну, ну! Покажи мені, онуку, свої ніжки, — раптом стрепенувся дід. Розглянувши уважно ступні онука, Сергій Максимович покликав сина: — Максиме! Максиме! А-ну підійди до нас! — Тату, я на роботу поспішаю! — невдоволено висловився Макс. — Зачекає твоя робота. Дивись, у Антошки на ногах палець поруч із великим набагато довше, ніж решта. Такі відхилення я бачив лише у свого діда, свого батька, у себе та в тебе. Розумієш про що я? Ти ніде не наш алів? Треба зробити тест на батьківство, – збуджено говорив Сергій Максимович. — Може, і нашалів, але мені ніхто нічого не говорив. Тату, може ти проведеш те ст, у мене часу в обріз… — Вітаю! Антон Максимович — твій рідний син! — Сказав дід, вручаючи Максу конверт з резyльтатами ана лізу. — Чyдеса! Отож я одразу до нього прикипів!
