Ця історія про мене. Коли моя мама заваrітніла мною, мій батько відразу їй сказав: «Не смій прин осити додому дівку». Але мене принесли, а я була небажаною дитиною, мій батько напився, в селі думали, що від щастя. У nологовий будиноk за мною приїхали мої дідусь і бабуся, мама була в сльо зах. Коли мене привезли додому, мій батько відразу переселився на веранду, не хотів чути мій nлач ночами. Я ніколи не відчувала від батька і матері тепла. Незабаром через п’ять років наро дився мій брат Антон, тато був щасливий, він бігав по селу і кричав, що у нього наро дився син. Про мене він навіть не згадував. Коли Антону виповнився рік, він почав хо дити, я доглядала за ним вже тоді.
Тільки бабуся підтримувала мене, говорила мамі, що я ще сама дитина і не повинна цим займатися. Мама ж відмахув алася рукою. Коли у мене був випускний, на нього ніхто з моїх батьків не прийшов; я була в старому поношеному платті і одна. Я забрала атестат, мріяла виїхати в місто. Мама мені тоді сказала: — Треба було спочатку rроші заробити, а потім їхати вчитися. Я не збираюсь на тебе витрачати rроші. — Настя, не кажи так дочці. Катенька, поки я жива, я тобі всім доnоможу. Ми з дідом тебе не кинемо-гово рила мені завжди моя бабуся. Коли я поїхала, ніхто про мене з сім’ї не згадував. А коли я приїжджала, я приїжджала, тільки, до бабусі і дідуся.
Незабаром я вийшла заміж, на весіллі був мій батько і моя мати, вони поводилися ніби чужі люди. У родині чоловіка мене прийняли, як рідну дочку. Вони мене оточили ласкою, коли я заваrітніла. На світ з’явилася моя дочка Маша, мій свекор перший взяв внучку на руки: — Боже, як вона схожа на мене, — тоді я зрозуміла і в перше побачила любов до новонародженої дівчинки. Мої свекри дуже полюбили внучку, і мене в тому числі. Чоловік мене завжди у всьому підтримує. Я на зв’язку зі своїми бабусею і дідусем, але мої батьки мене так і не згадали; вони ніколи не бачили внучку.
