У мене завжди були натягнуті стосунки з сім’єю, особливо з батьком, який контролював кожен мій крок упродовж усього дитинства. Він суворо стежив за моєю дисципліною, але не поширював ці правила на мою молодшу сестру Віру, яка вела більш безтурботне життя. У той час як я зосередилася на освіті та побудові свого бізнесу, Віра ставила в основу спілкування, заміжжя і насолоду життям. Наші сімейні зустрічі зазвичай оберталися довкола Віри, яка любила увагу. Я трималася на відстані, відчуваючи себе неоціненою та некомфортно у рідному домі.
Різниця у відносинах до нас із сестрою виявилася і під час святкування весілля Віри. Я подарувала сестрі скромний подарунок, зустріла несхвалення і терпіла настирливі запитання родичів про моє особисте життя. Ситуація загострилася, коли рідні нахабно припустили, що я матеріально підтримуватиму дитину Віри і допомагатиму виплачувати її весільний борг, адже в мене не було власної родини і, отже, нікуди було витрачати свої гроші. Всі чомусь вважали, що мають право розпоряджатися моїми грошима, заробленими непосильною працею, але я рішуче відмовила всім, забувши про своє «виховання».
Батько спробував присоромити мене, стверджуючи, що своїм успіхом я завдячую йому, але я стояла на своєму, не бажаючи фінансувати людей, які мене ні в що не ставили. Я доросла самостійна людина і нічим не зобов’язана. Я пішла з останнього сімейного застілля, відчуваючи себе зрадженою, і знайшла підтримку свого партнера, у нього вдома. Коли за сім місяців Віра народила, вона попросила мене приїхати до неї на виписку, але я відмовилася. У мене немає бажання відновлювати відносини, в яких я почуваюся використаною та недооціненою. Своїх позицій я здавати не збираюсь.
