Коли мені було всього 7 років, мама пішла з життя, і мене виховувала строга бабуся, яка не любила мене за те, що я була схожа на маму. Зараз, будучи заміжньою жінкою з двома дітьми, я ніколи не думала, що в мене з’явиться свекруха, яка заповнить порожнечу після відходу на той світ моєї матері. Мати мого чоловіка Тамара Василівна була несхожа на мою бабусю. Вона любила наших дітей, допомагала з ними і ніколи не втручалася у наші стосунки.
Вона завжди була поруч зі мною, щоб поділитися думками, примирити суперечки чи допомогти по дому. На недавній день народження Тамари Василівни ми з чоловіком вирішили купити їй подарунок мрії – сучасну електричну плиту, від якої вона була у захваті. Але те, що вона зробила далі, просто вразило нас.
Вона вручила мені ключі від машини – подарунок для мене – сказавши, що не може більше дивитися, як я та діти користуємось громадським транспортом. Я була у заціпенінні: вона подарувала мені машину на свій день народження. Саме тоді я зрозуміла, що моя свекруха була справжнім подарунком долі, подаючи мені приклад тієї свекрухи, якою я сподіваюся бути в майбутньому. Її доброта і самовідданість навчили мене істинному сенсу сімейного кохання.
