Залишався тільки один вихід — у вікно. Подружжя та їхній син жили на сьомому поверсі, але іншого виходу не було. Михайло взяв на руки сина і стрибнув. Він розумів, що може розбитися на см ерть. Але навіть в такій ситуації чоловік думав не про своє життя, а про те, як врятувати сина. Згрупувався Михайло так, щоб стати парашутом для Арсенія: зробити все можливе, щоб хлопчик приземлився на нього і отримав менше травм. Так і сталося. Арсеній «відбувся» лише перелом ключиці і синцями з саднами. А ось Михайло, незважаючи на те, що впав в сніг, постраждав куди сильніше. Перелом тазу і розрив сечового міхура, травма руки. Його одразу доправили до лікарні і його ж колеги стали боротися за його життя. Довгий час стан Михайла було стабільно важким. Він знаходився в реанімації і потребував переливання крові. Друзі та знайомі здавали кров, а також гроші для майбутніх операцій Амбросимова.
Через два тижні після успішної операції на тазі Михайло став приходити до тями. В цей же час Арсенію зробили операцію на зламаній ключиці. Він швидко одужав. Хоча свій п’ятий день народження в кінці січня хлопчик відзначав в лікарні. Квартира Амбросимова згоріла повністю. Але, завдяки небайдужим людям, на рахунок Михайла стали приходити пожертвування. Всього було зібрано близько трьох мільйонів рублів.Через пару місяців 33-річний чоловік міг виїжджати на подвір’я лікарні на інвалідному візку, а через рік він вже зміг встати на ковзани і відправитися на полювання. Рік тому родина Амбросимова стала на одного члена більше. Народився ще один син. Хлопчика назвали Федором.Кажуть, супегероев немає. Однак, насправді, вони існують. Просто живуть вони звичайним, непримітним життям.
