Ліна сиділа одна в незвичній тиші та порожнечі. Всі діти роз’їхалися у своїх справах. Робочі дні ще якось швидко проходили завдяки спілкуванню з колегами, домашній клопіт, але ось вихідні… Чоловік Льоня знаходив собі заняття: і на риболовлю піде, і дров наколе, і сарай прибере, а Ліні крім готування нічого робити. Незабаром і порося продадуть і залишиться лише один кіт. В надії хоч якось зайняти себе, вона пішла в магазин за хлібом, хоч у хаті було все. «Раптом щось смачненьке ще й привезли», — подумала вона. Під парканом біля будинку вона помітила ворушіння, підійшла і беззвучно сплеснула руками. Там сиділа дитина років чотирьох, незрозуміло: дівчинка чи хлопчик, брудний, одяг із чужого плеча звисав до колін, калоші на голу ногу.
Адже була пізня осінь. Ліна підійшла до дитини і почала опитувати її. Виявилося, це дівчинка Ніка, яка живе десь неподалік. Вигулювала свого іграшкового песика. Ліна запросила дівчинку до себе, пригостила її та «собачку». Жінці було ніяково від зовнішнього вигляду дитини: вона вирішила зайнятися нею. Ніка дуже зраділа та погодилася. Вдома Ніку вмили зачесали. Поки вона упорядковувала себе, Ліна накрила чайний стіл. Дівчинка увійшла на кухню, її очі заблищали, вона здавалася наляkаною: вона дивилася на тарілку з супом, чай, пиріжки, і потім на Ліну. -Це для мене? — здивовано спитала дівчинка. — Так, треба підкріпитись! А ось і кісточка для твого собачки, — Ліна вручила дівчинці маленьку курячу кісточку.
Дівчинка підсунула кістку «собачці», сіла за стіл і їла так, ніби не їла дуже давно. А поки вона їла Ліна питала про подробиці її життя. З’ясувалося, що мати померла від алкогольного сп’яніння. Її з батьком вигнали з помешкання за несплату, вони переїхали до будинку померлої бабусі. Чоловік наказав дівчинці «не мішатися під ногами», поки він шукає їй «нову маму». -Ось я й виходжу гуляти з Анчаром, коли хтось приходить додому. Тіна засмутилася від цього. Їй було цікаво, куди ж опікунські органи дивляться? Як таке може бути?! Вона посадила дівчинку у вітальні, ввімкнула мультики, а сама попрямувала на горище за дитячим одягом своїх дітей. Повернувшись, вона побачила, що Ніка заснула. Не стала будити.
Коли вона прокинулася, Ліна знову нагодувала її, одягла і запропонувала провести. Дівчинка була здивована, із захопленням та вдячністю дивилася на Ліну. Проводила і сказала, щоб та частіше приходила до неї в гості, адже їй нудно. А якщо вона не вдома, то почекати на веранді. Повернувшись додому, Ліна склала старі іграшки та цукерки на веранді для дівчинки. Від сусідів Ліна дізналася, що Мика-онучка Ніни Миколаївни. Будинок давно пустував. Тут нещодавно оселився безробітний, не бажаючий нікуди влаштовуватися. Живе на дрібні підробітки, витрачає все на випивку. Не раз на крики та шум сусіди викликали дільничного. Доля дочки йому була байдужа. Ліна просила чоловіка віддати їй Ніку.
Батько Нікі лише кричав, а якось взагалі заявив, що віддасть дочку за 1 000 000, після цього заборонив дитині спілкуватися з Ліною і замкнув її вдома. Чоловік Ліни підтримував дружину і намагався всіляко допомогти їй: звернувся до органів опіки, написав заяву взяти опіку над дівчинкою, а у відповідь отримав лише: «Дочка живе з батьком, йшли б ви звідси! Не руйнуйте сім’ю. Його попередили, щоб був подалі від дівчинки. Інакше його звинуватить за нездоровий інтерес до дитини. Ліна дуже переживала, весь час думаючи про дитину. Настала холодна зима. Дім Ніки ніяк не обігрівався. Через вікно сортира Ліна носила одяг Ніке. Батько, бачачи її обновки, продавав їх, витрачаючи rроші на випивку. Зневірившись, Ліна задумала підкопити грошей, щоб найняти хорошого юриста.
Якось до неї в двері постукали: на порозі стояла напівгола дитина, яка знепритомніла на руках Ліни. Жінка не знала, що їй робити, але дзвонити не можна: відберуть дівчинку. Чоловік Ліни зателефонував до сусідки — ліkаря. Дівчинка була в жахливому стані: боса, ноги в kрові, схудла. Раптом вона на мить розплющила очі і ледве промовила: «Тітка Ліно, прошу… не віддавайте мене йому…» Сусідка оглянула дівчинку та заявила, що без nоліції не обійтися. Це ненормально, що дитина взимку, вночі, напівгола втекла з дому – це не нормально. Ліна злякалася, що Ніку відберуть у них, але лікар заспокоїла її: вона має всі докази та підстави для позбавлення батьківських прав батька-нелюда. — Не вийде, — сказала дівчинка, яка щойно прокинулася.
– Чому? — У нас вдома був дядько, вони пили… він устромив ножа в тата. Я розбила вікно і втекла через нього. Дядько хотів мене наздогнати, але я швидка, тому що твереза … — незворушно і спокійно розповідала дівчинка. Ліна кинулася до дитини і міцно обійняла її. Минуло два роки. З приходом Нікі будинок знову наповнився радістю та щастям. На Новий рік усі діти Ліни приїхали до батьків. Доnомагали вбирати ялинку, дочка допомагала накрити на стіл, розповідаючи, що планує весілля після літньої сесії. — Не було б щастя, та нещастя допомогло… все-таки прислів’я вірна, ось яка донечка мені дісталася, — Ліна ніжно подивилася на Ніку, — я навіть її батька nоховала власним коштом … — До нормальних родин завжди чіпляються, а на такі очі закривають… а що з тим, який ніж…
— Сховався, — перебила Ліна, — думав Ніка замерзне від холоду і … — Який ж ах! І ніхто не відповів? – Розслідували вбивство отця Ніки, з усієї області приїхали інспектора, а Відділ опіки оштрафували, а дільничного звільнили. — Ну і правильно! Вранці Ніка прибігла до Ліниної кімнати і ніжно почала будити: «Мам… Мааам…» Ліна подивилася на щасливу дочку, та почала показувати подарунок від Діда морозу. — У цьому не було потреби… у мене вже є найкращий подарунок… це ти, матусю… Ліна обійняла дочку, щоб приховати сльози, що нали нули. Старша дочка крикнула через двері: — Дівчата, пішли снідати? А потім на санки! -Урааа! — Закричала Ніка. Поцілувала батьків і побігла до сестри.
