Мені 35 років і я обіймаю високу посаду в будівельній фірмі. З одним з підлеглих у мене закрутився роман, він на 7 років молодший за мене. У нас розпочався бурхливий роман. Кохання у нас було сильне і велике. Через рік стосунків я заваrітніла, але він не збирався брати на себе відповідальність за дитину і відразу сказав мені про це. Але я вирішила наро дити. У мене було все : і rроші, і кар’єра, і власне житло — крім дитини, і я твердо вирішила, що наро джуватиму для себе.
Я почувала себе добре, вагітність проходила нормально, все було чудово. На першому УЗД все було добре. Колеги по роботі вже почали помічати мій круглий животик. На повторному УЗД мені сказали про те, що в мене будуть двійнята. Я була шокована, але дуже зраділа. До такого я не була готова, але щось міняти було вже пізно. Мені було дуже важко, сильні болі в спині та ногах, все-таки, я вже не дівчинка. На 39 тижні мені зробили кесарів розтин. На світ наро дилися хлопчик та дівчинка. Я з нетерпінням чекала на зустріч з ними.
Вони наповнили моє життя новими фарбами. За тиждень нас виписали з пологового будинку. Життя змінилося на 180 градусів. Безсонні ночі, підгузки, сосочки, пляшечки. Я щодня гуляла у парку з дітьми. І ось одного разу я зустріла своє колишнє кохання. Почуття знову спалахнули, і ми почали зустрічатися. Потім ми почали жити разом. Але через деякий час він заявив, що втомився від дітей. Заради нього я відмовилася від дітей і віддала їх у дім малечі. Потім ми дізналися, що дітей усиновили батьки мого kоханого. Згодом він полюбив дітей – і тепер наші діти живуть із нами. Так і склалися наші долі.
