Чоловік одружився на жінці, яка мала дитину, але він навіть уявити собі не міг, що на нього чекає після весілля.

ВСЕ ОСТАЛЬНОЕ

Якось до мене прийшов колега по роботі, знову п’яний. Він часто ходив поговорити зі мною. Але останнім часом він приходив п’яним. -Що з тобою знову? Чому сьогодні щось випив? — Так, дістало вже все, не можу. — Що трапилося — Так, бачити не можу я її і цю дитину вже. Ні бачити, ні слухати. Не можу вдома сидіти через неї. — Ну, вибач мені, звичайно, але, що ти хотів, дитина тільки народилася… -Та не про Вітьку я, — перервав він, — ця Настя, донька Олі. — А до чого тут вона?

— Та бачити я її не можу вже просто. Вона ж не моя донька, вона мені чужа. Я просто не можу бачити її поряд з моєю дитиною. А вона постійно лізе до нього, грає. Я просто цього не витримую і починаю кричати, розумієш? -Знаєш будь, я твоєю дружиною, я б давно за таке тебе вигнала б. Та твоя Оля молодець яка, що тебе стільки терпить. А що тобі могла зробити ця маленька дівчинка, скажи мені? -Та нічого не зробила, розумієш, але все одно не можу я її бачити поряд. Прийняти не можу. -А Що ти раніше не думав про це, коли на Олі одружився? Вона вже з дитиною була. Одружився б з тією, у кого немає дітей.

А як Настя до тебе ставиться? -Так набридала постійними розпитуваннями. Ось останнім часом вже не так сильно. Але все одно по дому ходить, грає… Але Оля у мене гарна, все прибирає, готує, дивиться за дитиною. -Слухай, моя тобі порада, знайди спільну мову з дитиною та швидше, а то потім пізно буде. Ти ж розумієш, що мати все одно вибере дитину, не тебе. Якщо ти хочеш залишитись з Олею, тобі доведеться це зробити. -Та не буду, нічого такого робити. Вона бісить мене розумієш. Не можу я. -Ти так доведеш справу до того, що Оля тебе з дому вижене. -Як подивлюся, ти теж не хочеш мені доnомогти, гаразд, піду я.