Дочка виходила заміж за хлопця із заможної родини. Ми в бруд обличчям вдарити не хотіли, тому вирішили покликати на весілля далеких родичів, які дуже багаті. За моїми розрахунками вони повинні були приїхати і вручити молодятам конверт з величезною сумою грошей. Часто цих родичів ми кликали на різні заходи, щоб отримувати хороші презенти від них. Дочка була проти того, щоб їх кликати. — Мам, ну навіщо, вони нам особливо і не родичі. З ними ми не спілкуємося практично, тільки згадуєш ти їх у свята. Мені навіть незручно перед ними. — Ось коли вони прийдуть і подарують хороший подарунок, твоє почуття сopoму миттю випариться.
Вони ж можуть гроші подарувати, може вам вистачить на квитки до моря, а може самі вам путівки подарують. Ти зі мною не сперечайся, ми їх точно покличемо. — сказала я. Сподівалася, звичайно, що родичі принесуть цінний подарунок, все-таки ніколи в цьому плані не підводили. У день весілля ми всі були напружені. Хотілося, щоб все пройшло так, як ми задумали. Донька виглядала шикарно. Біле плаття, довга фата і ніжний макіяж прикрашали її природну красу. Тамада вітає молодят, батьки нареченого відразу ж представили свій сюрприз. Вони подарували синові і невістці двокімнатну квартиру в центрі. Ми такі дорогі подарунки зробити не могли, тому і сподівалися на родичів.
Після офіційної частини і танців настала черга подарунків гостей. Коли родич простягнув конверт з грошима, то у мене очі розбіглися. Я забрала у тамади конверт і стала рахувати гроші. Я думала дітей на Мальдівські острови відправити, а там вистачало лише на жалюгідну Туреччину. «Ось жмօти», — подумала я. Я сильно рօзлютилася, тому підійшла до родичів і висловила їм все, про що думаю. — Як вам не сօромно! Ми до вас з усією душею, а ви пошкодували грошей. Якби на кілька тисяч більше дали б, то не збідніли б. — кричала я. Вони о6разилися. Встали, забрали свій подарунок і пішли. Я такого не очікувала, думала хоча б гроші залишать.
