Ольга вирішила продати квартиру, взяти грошей і жити для себе. Коли дочка дізналася про це, таке говорила мамі, що вона втратила мову

ВСЕ ОСТАЛЬНОЕ

Ольга готувалася зустрічати потенційних клієнтів на купівлю будинку, як зателефонував телефон. То була донька. Запитувала, як вона і чим займається. Сказала, що подруга знайшла гарну квартиру у центрі міста за низькою ціною. Ольга Вікторівна зраділа, от і від продажу грошей залишиться, вона в банк покладе і буде жити потихеньку на ці гроші, адже пенсії ледве вистачає. Доньку такий розклад не влаштував. Вони з чоловіком уже вирішили, що після продажу будинку мати їм віддасть частину грошей на купівлю нової машини. Жінка була здивована поведінкою дочки, і так вони з чоловіком і квартиру купили і меблі, а вони всі ніяк не можуть себе забезпечити, хоча їм уже по 40 років. -Ми все для вас робили, завжди допомагали, а зараз і мені час пожити трохи для себе – відповіла дочці.

Ольга Володимирівна. Донька нервово кинула телефон. За кілька днів жінка продала будинок, купила квартиру і переїхала. Від доньки жодної допомоги вона не чекала, допомагала сусідка. Вона знала, якою заздрісною могла бути її Катя, у якої завжди було все найкраще. Батьки забезпечили навчання у хорошому університеті, влаштували розкішне весілля, допомогли з репетиторами для онука. А зараз, коли вона вирішила пожити для себе на старості років, то одразу поганою стала. Мріяла Ольга на танці ходити і свою мрію виконуватиме, на заняття запишеться. Так вона і зробила і була просто щаслива! Увечері зателефонував онук, запропонував допомогу, обіцяв, що зайде у гості.

Ольга Володимирівна була рада, що онук цінував її. Він добре навчався, намагався всього добиватися сам. Згодом дочка почала відвідувати матір, і одного разу вона почула розмову жінки з чоловіком. Така поведінка матері розлютила її. Вона одразу назвала це альфонсом. Ольга Володимирівна пояснила дочці, що чоловік був батьком викладача з танців. Він приїхав до сина в гості і під час одного із занять вони познайомилися. -А зараз я готуюся поїхати з ним до Італії. – закінчила розмову Ольга Володимирівна. Дочка назвала її “божевільною”, а вона вже вирішила, що житиме як хоче, квартиру здаватиме, щоб допомагати онукові. Вона була щаслива до кожного дня. Життя прекрасне!