У ті часи, коли ми з дружиною ледве зводили кінці з кінцями, я працював на великому підприємстві. Заробіток був мізерний, а потреби сім’ї зростали з кожним днем. Якось увечері, повечерявши хлібом та овочами, ми прийшли до сміливого рішення. — Чому б нам не спробувати змінити нашу ситуацію? – Запропонувала дружина, дивлячись на мене з надією в очах. – Що ти маєш на увазі? — спитав я, намагаючись приховати втому. — Може, варто використати твоє становище у компанії? – Обережно почала вона. — Ти казав, що дочка директора дивиться на тебе по-особливому.
Може, варто це якось використати? Спочатку я був здивований її пропозицією, але чим довше ми це обговорювали, тим більше я розумів, що це може бути нашим шансом. Наступного дня я почав фліртувати з дочкою директора. Вона була молода і недосвідчена, і скоро ми почали проводити час разом. Я розповідав їй, що моя дружина не знає про наші зустрічі, майстерно вводячи її в оману. — Ти такий загадковий, — сміялася вона одного вечора. – Мені це подобається. Весь цей час я просувався по службі, отримуючи одне підвищення за іншим.
Кожна нова посада означала нові можливості та нові гроші для нашої родини. Я вкладав усі кошти у купівлю квартир та машин, плануючи нашу майбутню незалежність. Зрештою, дочка директора закохалася в когось іншого та попросила мене піти. Хоча це було болісно – наш з дружиною план уже спрацював. Ми відкрили свою невелику компанію, і я нарешті міг дбати про сім’ю не тільки як годувальник, а й як партнер та друг. — Я дякую тобі за твою мудрість і підтримку, — сказав я дружині одного осіннього вечора. — Ми разом пережили багато чого, і я ніколи не забуду, що ми досягли цього разом. Озираючись назад, я усвідомлюю, наскільки важлива у шлюбі довіра та розуміння, навіть якщо шлях, який ми вибрали, був не з легких.
