Я завжди любила мати свої гроші. Прям із дитинства. Завжди збирала, і на ці гроші купувала батькам подарунки. В університеті я не витрачала стипендії, відкладала на потрібні речі та водночас працювала. Після університету я знайшла роботу менеджера з продажу нерухомості. Робота була добре оплачувана, але робочий час був довгим. Ось і через рік роботи я заслужила довгоочікуваний відпочинок та поїхала на море. Там і познайомились із моїм майбутнім чоловіком. Високий, з гарною статурою хлопець не залишив мене байдужою. Ось і познайомились; з’ясувалося, що він також працює у сфері нерухомості. Через два тижні я приїхала додому.
Ми спілкувалися телефоном, переписувалися, розмовляли годинами. Потім він вирішив переїхати до мого міста. Так і вчинив. Швидко знайшов тут роботу, і через деякий час ми одружилися. Ми жили дуже добре. Обидва працювали, винаймали квартиру, тільки ось була одна nроблема. Я дуже пізно поверталася додому після роботи. Бувало – о дев’ятій, або о десятій. Їжу готувала пізно вночі або рано-вранці. Чоловікові це все не подобалося. Ось і запропонував він мені звільнитися, щоб ми більше часу проводили разом. Він казав, що дасть мені грошей на мої витрати, що про це навіть не варто думати. Він же добре заробляє.
Але мені не хотілося щоразу випрошувати в нього гроші. Я ж не звикла до такого. Я завжди заробляла та мала свої. Але після довгих розмов із чоловіком я погодилася. Спочатку він щедро давав мені гроші на побутові речі і на різні витрати. Але потім почав питати, що для чого – чи скільки я витратила. Через рік він взагалі сказав мені скласти список потрібних речей та написати приблизну ціну. Я перед і після кожного походу в магазин звітувала, що купила, скільки коштувало. Мені набридло все це. Я не можу вирішити. Розлучитися, знайти роботу і жити так, як жила раніше? Чи залишитися і звикнути до поведінки чоловіка?
