Свекруха моя Маргарита Іллівна все життя витратила на готування, прання та прибирання. Поки чоловік був на роботі, а діти у школі, то вона встигала приготувати вечерю та прибрати всю квартиру. Всі справи по дому лежали на ній. Вона й не сkаржилася, а навпаки пишалася тим, що у домі все тримається на ній. Поки свекор приходив з роботи і йшов переодягатися, Маргарита Іллівна встигала накрити на стіл. Вона готувала щодня, якщо навіть щось залишалася, вона це віддавала собакам або викидала.
Вона вважала, що справжня господиня завжди готує все нове, щоб порадувати чоловіка та дітей. Я була повною nротилежністю до неї. Ми з її сином Юрієм одружилися і одразу ж переїхали до окремої квартири. Ми з ним всі справи ділили на двох. Коли з’явилися діти, то однаково їх доглядали. Дітей я з дитинства привчала за собою забиратися. Вони навіть намагалися свої шкарпетки прати. Коли вони виросли, то вміли самі прати та готувати. Приходячи, додому зі школи на мене не чекали, а самі робили уроки, їли і вбиралися в квартирі.
Дітей я виховувала так, щоб коли вони поїхали від нас із чоловіком вчитися, то могли бути пристосованими до всього. У школі, а потім і в університеті їх хвалили, бо вони були розумними та відповідальними. Якось свекруха зазирнула до нас у гості. Чоловік мив посуд, так її трохи ін фаркт не прихопив. – Я ніколи його не змушувала мити посуд. Ось воно твоє жіноче кохання? Бідолаաний мій син, у мене навіть донька чекає, коли я прийду до них, щоб вбратися і щось приготувати. Свекруха, часто, намагалася порозумітися зі мною.
А точніше намагалася привчити мене до того, що чоловік у сім’ї здобувач, а я хатня робітниця. Але це у моє розуміння про сім’ю не входило. Свекруха ображалася на мене за це. – Досить експлуатувати мого сина. Ти ж знаєш, який він у мене добрий. Він не повинен вбиратися в будинку. Юрко, швидше за все, втомлюєтьс на роботі, а ти невдячна. Я намагалася пояснити, що у наш час це нормально, що чоловік допомагає дружині. Тоді вона причепилася до моїх дітей. Вона стверджувала, що їх неправильно виховали. А те, що їх періодично хвалять, нікого не хвил ювало. Навіть шкільний завуч сказала, що давно у неї не було добрих учнів, як мій син.
