Після похорону бабусі Сергій нашого листа в її сумці, в якому було написано: ”Клад закопаний на городі…” Сергій завжди знав, що його бабуся має незвичайне почуття гумору. Після жалобної церемонії, виявивши в її сумці цей загадковий лист, він відчув приплив цікавості та надії. Адже бабуся ніколи не говорила йому про якийсь скарб. «Скарб на городі? Це неймовірно!” — пробурмотів Сергій, складаючи листа. Увечері, взявши лопату, він пішов на заднє подвір’я бабусиного будинку . Запах свіжоспаханої землі був йому знайомий з дитинства.
Сергій почав копати, згадуючи літні дні, проведені з бабусею у цьому городі. “Ти думаєш, це правда?”— раптом спитала його сестра Ганна, наблизившись до нього. “Не знаю, але перевірити варто” – відповів Сергій. За кілька годин, коли Сергій був уже готовий здатися, лопата вдарила по чомусь твердому. Це була дерев’яна скриня. Брудна, але ціла. “Ура, ми знайшли скарб!” — вигукнула Ганна, розглядаючи скриню. Але, відкривши кришку, вони не знайшли золотих монет чи коштовностей.
Натомість там були пачки з насінням: помідори, огірки, морква… і лист. Ганна прочитала: «Ну що, онуче, перекопав город? Тепер посади це насіння, і буде в тебе скарб — рясний урожай!» Сергій посміхнувся: “Вона така… Завжди навчала мене працьовитості та терпіння.” Ганна кивнула: “Так, і ось останній її урок для нас. Посадимо все разом?” Сергій погодився, і разом вони посадили насіння, згадуючи бабусю та її уроки. Так, завдяки її останньому “скарбу”, город знову ожив, а спогади про бабусю залишилися назавжди.
