У мене є син. Нещодавно у нас із ним сталася конфліктна ситуація. Він у мене скільки років уже як одружений, але досі вони не мають своєї квартири. Вони постійно блукають з однієї квартири на іншу. У нас із чоловіком є трикімнатна квартира. А мені від бабусі у спадок залишилася ще однокімнатна. Ми з чоловіком здаємо її в оренду. Це непогана надбавка до нашої зарплати. Мій син і невістка хочуть мати дитину, але відкладають постійно. Моя невістка каже, що не збирається наро джувати дитину в орендованій квартирі.
Я свого сина, тобто її чоловіка, народила у орендованій квартирі і все було нормально. Але моя невістка вмовила сина, щоб він обов’язково відібрав у нас однокімнатну квартиру. Я не розумію, чому я маю їм дарувати цю квартиру. Коли мій син вирішив одружитися з нею, він просто поінформував нас. Він не питав нашої думки і не просив благословення. Тепер у них окрема сім’я, і вони мають жити так, як можуть, і ми нічого не зобов’язані. Тим більше наша однокімнатна квартира – це єдиний спосіб мати гроші.
Всім відомо, що у нас пенсія невелика, тож ці гроші зайвими не будуть. Нещодавно подзвонила мати невістки і зви нуватила мене в тому, що якщо діти розлучаться і сім’я розпадеться, винною буду я. Я не розумію, в чому моя вина і як треба поводитися, щоб мене ні в чому не зви нувачували. Я ж не чіпаю їхню сім’ю. Чи не зобов’язана я їм віддавати свою квартиру. Виростила сина, і начебто він повинен мені допомагати, а досі він від мене щось вимагає. Про мою благополучну старість ніхто не думає. А чому я маю думати про них, якщо обидва дорослі люди? Нехай обра жаються, сподіваюся, згодом зрозуміють мою позицію.