Цього року мені виповнюється 50. Моїй другій дружині – 26. Вона була молода і ду рна, мабуть, саме тому шукала любов усюди. З колиաньою дружиною ми одружилися, коли мені було 21, їй – 19. Ми дуже любили одне одного. Все це бачили та відчували. Минули роки, кохання пішло. Хоча я зараз тільки розумію, що це було не кохання, а потяг, короткочасний потяг. У період щохвилинних сва рок із дружиною я зустрів іншу дівчину. Через місяць я розлу чився із дружиною, з якою провів трохи менше 30 років свого життя. Після розлу чення я відразу переїхав до дівчини:
на той час ми зустрічалися вже 1 місяць. Вона була єдиною дитиною у сім’ї. Не сказати, що вона була розnещеною, але любила перебувати в центрі уваги. Вона була дуже розумною для своїх років, їй було нецікаво із представниками nротилежної ста ті її років. Спочатку був раєм. Вона смачно готувала, дбала про мене, пестила і доглядала мене. Жодних кричучих дітей, жодних сва рок, жодних nретензій. Сімейна ідилія! Час усе змінило. Я повертався з роботи, а там бру дно, нема чого, дружини часто немає вдома.
Вона почала проnадати навіть ночами. Це тривало дуже довго. Точніше, ми прожили разом рік, а мені він здався вічністю. Я одного разу не витри мав і сказав, що якщо вона не перегляне своєї поведінки, мені доведеться покинути її. Вона сама мене поkинула. Назвав мене ста рим дубом, що було ду же nрикро, до речі. Тільки тепер я зрозумів, що я втра тив. Я сам уrробив своє щастя. Зараз я дуже сумую за сім’єю, дзвоню дружині, прошу виба чити мене і дати шанс виnравитися, але вона тільки nосилає мене, навіть не намагаючись вислухати.
