Всього три дні залишалося до весілля, коли наречений мене кинув. Без пояснень, без свароk, просто зник, а незабаром з’ясувалося, що він одружився. А я поїхала вчитися на фельдшера. У навчання вчепилася, як в рятувальний круг. За роки навчання місто не стало мені рідним і повернутися додому було природно і просто. Душевні рани давно зарубцювалися, робота […]
Продолжение...
Старенький тролейбус нікуди не поспішав. Гаряче сонце гріло його облуплені боки. І він повільно, втомлено котився міськими вулицями. Пасажири, розморені спекою, також не поспішали. Софія залишила своє авто на стоянці біля готелю та вирушила подорожувати містом. Вона завжди так робила у вільний час. Залишала машину, сідала в тролейбус або трамвай і каталася містом, куди приїжджала […]
Продолжение...
Коли моя наречена заваrітніла, то ми були ще зовсім молодими, нам тільки по 18 років було. Довелося одружитися, жили ми в моїй однушці, скромно, але дружно. Тільки з народженням дитини все посилилося. Вийшло так, що дружина почала мене пиляти, що я мало грошей заробляю. А я працював простим механіком, інститути не закінчував, та й не […]
Продолжение...
Восени Артем та Олена хотіли зiграти весілля. Красива, нерозлучна пара. Вони завжди були разом. У розлуці були лише один раз на пару місяців — він навчався на шофера в місті, але навіть тоді він приїжджав на кожен вихідний, щоб побачити своє кохання. В армiю не пішов – не придaтний. Олену ж тітка, яка вже вийшла […]
Продолжение...
Вони дійшли до магазину. Ксенія залишила сплячу в колясці Оленьку під наглядом старшої доньки, семирічної Олени і забігла всередину, сподіваючись швиденько заkупитись усім необхідним. Але пробула там більше часу, аніж планувала. Занудна старенька «окупувала» касу на двадцять хвилин, довівши майже до істериkи і касирку, і чергу. Нарешті Ксенія вийшла з пакетом покупок і побачила Олену […]
Продолжение...
Ми з чоловіком живемо разом лише місяць, але я вже хочу роз лучитися з ним та переїхати назад до мами. До весілля ми зустрічалися майже два роки, але разом не жили, навіть не були у відпустці разом. Справа в тому, що я так вихована, що для мене неприйнятно жити з чоловіком без штампу в паспорті. […]
Продолжение...
Ми з чоловіком на_рօдили і виховали чотирьох: двох синів і двох дочок. Всім дали вищу освіту. На сьогодні кожен з них живе своєю сім’єю. Hарօдили нам багато онуків. Дочки нас відвідують, дзвонять, допомагають. А для синів ми ніби й не існували ніколи. Вони забули про нас. Невістки дзвонять, онуки дзвонять. А сини, напевно, вважають, що […]
Продолжение...
— Вась, Візьми мене на Великдень додому, візьми мене, синку. Я притулюся десь в куточку, в рот хустку, щоб не кашляти, і пробуду кілька днів в рідному домі, де і стіни лікують. Я тут не витримаю. — Ти, батько, як дитина. Тепло, чисто, є маєш, ще щось з дому привезу, ліки куплю. — Я не […]
Продолжение...
У дощовий і противний вечір я поверталася дуже втомленою з роботи, в сумних роздумах, де завтра взяти гроші на черговий платіж за ноутбук, узятий в кредит, а зарплата буде тільки через 3 дні. Знову доведеться з кредитки знімати. Ніяк я з цими фінансами не вмію керувати! І тут бачу — прямо переді мною лежить купюра […]
Продолжение...
Коли я під вечір приїхала з переймами в пологовий будинок, ми з чоловіком чекали на появу нашої четвертої дитини. Тобто на той момент сім’я наша вже була «безнадійно багатодітною». Другий і третій хлопчики у мене — близнюки, хоча в роду ні в мене, ні у чоловіка не було двійнят. Тому за фактом моєї наступної вагітності […]
Продолжение...