З чоловіком ми все життя жили по сусідству, були хорошими друзями, але романтичні почуття у нас з’явилися набагато пізніше, коли я переїхала вчитися в інше місто і випадково там зустріла його. Мій хлопець був чудовою людиною, у всьому підтримував мене, так що нам не терпілося швидше розписатися.
Після закінчення університету ми почали займатися підготовками до весілля. Наші батьки допомогли нам з усіма питаннями і навіть подарували квартиру. Мати мого чоловіка-прекрасна жінка, і ще з дитинства завжди була добра до мене.
Подружки заздрили, адже у всіх свекрухи були «зміюками» і заважали нормально жити. На щастя, у мене таких проблем не було. Гості мало не розплакалися, коли на весіллі свекруха подарувала сережки і міцно обійняла мене. Після весілля ми жили по сусідству і часто ходили один до одного в гості. Свекруха для мене була справжньою подругою: ми разом готували, ходили по магазинах, вона завжди хвалила мене, говорила, що я чудова господиня.
Але після того, як я завагітніла, свекруху ніби підмінили. Вона почала диктувати, як мені жити, куди ходити, що їсти, що носити. Мене це діставало. Я сподівалася, що хоча б після народження дитини вона повернеться до своєї звичайної поведінки, але ні-все стало набагато гірше.
Тепер їй не подобалося, як я качаю дитину, як одягаю. І чомусь їй разонравилися мої господарські здібності. Не розумію, що стало причиною таких різких змін. Може, варто запитати її про це безпосередньо або краще сподіватися, що все зміниться. Мені так соромно скаржитися на неї, адже вона завжди була для мене матір’ю.
