Я вийшла заміж дуже рано. Мені бло всього 18. Але я не пошкодував про своє рішення. На даний момент у мене прекрасний чоловік і двоє дітей. У мене було дуже важке дитинство. Тато часто пив. А приходячи додому — знущався над мамою. Моя мама терпіла, а потім виливала свій гнів на мене. Я завжди получала покарання за будь-яку провину.
У підлітковому віці мені хотілося швидше піти з сім’ї і жити спокійно. Тоді я і зустріла свого майбутнього чоловіка. Нам всім вдалося створити люблячу сім’ю, яка була в точності протилежна моєї. Ми жили в місті. Жили в квартирі мами, яку ми знімали за гроші. З мамою ми іноді зідзвонювалися. Але її ніколи не цікавило моя життя. І онуків вона бачила лише кілька разів.
Влітку ми вирішили переїхати з міста в село, де жила моя мама. Відносини з нею я вирішила покращити, адже вона моя мама. Але як тільки ми приїхали в гості, вона відразу почала висловлювати своє невдоволення. То онуки їй заважали, то було дуже шумно. Одного разу вона хвалилася тим, що її знайомі робили їй компліменти і говорили, як молодо вона виглядає.
Вона відповіла, що її дочка їй як сестра, а онуки її племінники. Її розповіді мене почали дратувати. Тоді ми з чоловіком вирішили неподалік зняти квартиру і жити окремо. Днями нам потрібно було поїхати в місто по справах. Я попросила свою маму дозволити нам переночувати в квартирі, яку ми раніше знімали. Вона відповіла, що вона вже зайнята.
Виявляється, у моєї мами зав’язався роман з якимось чоловіком. Вони зустрічалися чотири рази. Але моя мама вирішила віддати безкоштовно йому свою квартиру. Тому вона навідріз відмовила нам, кажучи, що там живе її чоловік. Не розумію, що коїться в голові моєї мами. Після цього я вирішила припинити спілкування з нею. Хай живе як хоче.
