Ми з моєю близькою подругою дружили ще зі школи. Ми ніколи не були тихонями. Нас завжди цікавили вечірки, дискотеки і нічні клуби. Обожнювали татуювання і яскраві макіяжі. Я вийшла заміж в 22 роки по зальоту. В цей час я вже не вчилася, роботи у мене теж не було. Тому я сильно не переживала. Мій чоловік добре заробляв, ми зняли з ним квартиру і добре жили.
Вагітність мене теж не лякала. Адже всі проблеми можна вирішити по мірі їх надходження. І тому я не бачила в народженні дитини нічого критичного. Як тільки мій син народився, моя подруга приходила до мене декілька разів. Вона дивно дивилася на мого сина і твердила, що сидіти вдома з дитиною дуже нудно. Але це було абсолютно не так. У мене дуже турботливий чоловік.
Ми спокійно відпускаємо один одного на прогулянки, якщо хтось з нас втомлюється сидіти з дитиною. Іноді навіть залишаємо сина у бабусі, а втрьох з моєю подругою йдемо в клуб. Там моя подруга і познайомилося зі своїм майбутнім чоловіком. Вона вийшла заміж, але завагітніти у неї не виходило. Вони ходили по лікарях, пили таблетки, але нічого не допомагало.
Через п’ять років моїй подрузі вдалося завагітніти. Але після того, як у неї народилас донька, вона різко змінилася. Я розумію, що після стількох років спроб, вона дуже хвилювалася за дитину. Але вона навіть не запрошувала нас у гості. А коли ми приходили, то говорила, що дитині потрібна чистота і спокій. І що ми забули, що таке новонароджена дитина.
Коли ми зідзвонювалися, то всі розмови йшли тільки до теми здоров’я малюка. Мене почало все це дратувати. У моєї подруги різко змінилося оточення. Вона почала спілкуватися з такими ж мамами, як вона. Наше спілкування більше не складалося. Як-то раз я побачила її з подругою біля парку. Привіталася і пішла.
Але почула, як її подруга тихо назвала моня божевільною. Більше чекати не стала, тим же ввечері подзвонила подрузі і спробувала поговорити. Але вона тільки назвала мене безвідповідальною матір’ю. Більше ми не спілкуємося, наші шляхи розійшлися.
