Оля прокинулася рано. Вона хотіла обійняти чоловіка, але побачила, що його вже немає поруч! – Дивно, – подумала жінка. – А я й не чула, як він пішов. – Мама, ти прокинулась? – її дочка заглянула в кімнату. Оля встала, одягла халат, вийшла на кухню і почала готувати сніданок. – А тато де? – раптом запитала донька.
– Він ночував вдома? Щось я не чула, як він приходив! Оля завMepла з чашкою в руках. Це був, на перший погляд, звичайний ранок для Олі. Вона прокинулася, потягнулася, захотіла обійняти чоловіка, тільки не знайшла його поруч. Ще пару секунд вона сонно дивилася на ліву сторону ліжка, де зазвичай спав чоловік. Раптом у кімнату зайшла її дочкаЛіза.
Вона була вже одягнена і чекала маму, щоб вони разом поснідали і почали робочий і навчальний день разом.
Поки Оля нарізала салат, дочка запитала, де її тато. Вночі Ліза не почула, щоб той повернувся додому, хоч дівчинка і любила сидіти допізна. Саме в цей момент Оля і відчула недобре. Однак дівчата поснідали, Оля провела дочку до під’їзду, і та пішла в школу.
Оля одяглася і з якоюсь тривогою на серці вийшла на роботу. Перед під’їздом вона зустріла сусідку, 47-річну Тетяну Петрівну. — Добрий ранок, Олечко, – жінка, як завжди, вранці поливала квіти. — Доброго ранку, Тетяна Петрівна, як ви? — Зі мною-то все добре. Ти краще за чоловіком своїм уважніше стеж, доню.
Не хотіла розповісти, але бачачи, як він нахабно за твоєю спиною зі своїми… сказала б я, з ким, розваживється, не змогла промовчати. У цей момент Оля просто не знала, що сказати і що робити. Просто, як-то видавила з себе скупе «добре» і пішла на роботу. Весь день Оля не змогла ні на чому сконцентруватися. Вона ледь-як повернулася додому.
Ліза, ні про що не підозрюючи, сиділа у вітальні перед телевізором. Олі не хотілося їй нічого розповідати, їй не хотілося, щоб дочка знала, який її батько 3paдник і бpexyн. Але і сліոо жити поруч з такою людиною їй не хочеться. Вона навіть не знає, як вчинити. Планує разом з дочкою переїхати жити до своєї мами, але і це не здається кращим варіантом, адже дитині буде складно без батька, враховуючи і те, що Ліза – справжня татова донька.
