Ми з Сашею дружили з молодших класів. А потім в дев’ятому класі вона завагітніла, але нікому не говорила, хто батько дитини. Я і не тиснула на неї своїми розпитуваннями. А потім вона з сім’єю переїхала в інше місто, і наш зв’язок обірвався. Від спільних знайомих мені стало відомо, що Саша народила сина, а після школи вступила до технікуму. Ми з нею перестали спілкуватися, бо Саша не хотіла. Коли я дзвонила, вона ясно дала зрозуміти, що більше не потребує мого суспільства.
Я просто змирилася. Життя моє тоді і так було наповнене різними подіями, я старанно готувалася до випускних іспитів і вступу. В університеті на мене звернув увагу Іван. Він мені давно подобався, навчався в нашій школі, був старший за мене на три роки. У школі він мені здавався занадто великим і далеким для мене, тому його залицяння стали приємною несподіванкою. Незабаром ми стали зустрічатися, після року відносин Іван зробив мені пропозицію. Ми в шлюбі вже п’ять років,
у нас підростає красуня дочка. Ми з Іваном незабаром перебралися жити до столиці. Одного разу я приїхала в рідне місто, щоб відвідати батьків. У центрі випадково зіткнулася з колишньою подругою. Саша посміхнулася мені: — Я чула, що ти за Івана вийшла заміж. — Ну так. — І як тобі живеться з батьком мого сина? Я була здивована. Увечері у нас з чоловіком сталася серйозна розмова. Виявилося, що Саша завагітніла, коли вони разок під
час вечірки по п’яні переспали. Іван її не любив, ніяких планів не мав спільних, та й був тоді занадто молодий для такої відповідальності. Батьки Івана заможні люди, вони заплатили батькам Саші, щоб вони зникли з міста. Іван зізнався, що потім шкодував, що не знає нічого про сина. Я і сама подумала, що це якось неправильно, що малюк залишився без батька. Я підтримала чоловіка в рішенні почати спілкування з дитиною. Тепер Ігорьок часто у нас залишається на вихідних.
