Моя свекруха мене ніколи не любила. Зі своїм майбутнім чоловіком ми стали зустрічатися ще з часів школи. Тоді ми мріяли зіграти красиве весілля, я хотіла велике біле плаття. Тільки все вийшло трохи інакше. Свекруха весь час просила свого сина не поспішати з весіллям. Вона хотіла, щоб син поїхав вчитися в столицю, а не сім’ю завів. Але він не послухав матір, і після школи відразу побралися. Сторона чоловіка відмовилася доnомагати нам з організацією весілля. Всі турботи лягли на плечі моїх батьків. У підсумку весілля вийшло скромніше, ніж ми задумували і мріяли, але найголовніше — ми стали подружжям.
Жити ми стали в маленькому і старому будиночку моєї бабусі. На весілля свекруха не прийшла, показала цим своє ставлення до того, що відбувається, мені було прикро, але чоловік сказав, що краще не звертати уваги і не псувати собі не рви. Я сиділа вдома і виховувала нашого сина, а чоловік часто їздив в місто по роботі.Зі свекрухою ми практично не спілкувалися, а потім я почула на автобусній зупинці, що вона про мене якісь nлітки розпускає. Це було восени, я стояла в новому пальто і шалі, а свекруха мене не впізнала. Я ще спеціально боком встала, щоб обличчя не було видно.
І тут чую про себе: — Вона недолуга господиня, вдома постійно бр удно, все липко. Навіть одного нормально стільця немає, щоб можна було сісти спокійно, обов’язково вмажешся. Мало того, вона і дружина не дуже. Поки мій син працює і їздить з міста в місто, вона просто сидить вдома і нічого не робить. Так ще й онук у мене через невістку зах ворів, тому що вона не доглядала за ним. Стільки всього нового і жах ливого про себе почула. І навіщо свекруха такі гидоти про Мене говорить, якщо до нас додому вона взагалі не приходить, внучка практично не бачить, і син мій не хворіє, а чоловік радіє своїй хорошій роботі.
