Народження моєї дочки сталося завдяки непохитній рішучості моєї родини. Скажу наперед: моя історія розгортається як мильна опера. Ще у школі я закохалася у хлопця Леоніда з паралельного класу. Ми займалися в одному гуртку, разом їздили на шкільні змагання, і поступово наша дружба переросла у кохання. В одинадцятому класі я виявила, що ваrітна – непередбачена і страшна ситуація. Сказати про це мамі було найважчим із усього. Я подумала про позбавлення дитини, в чому мене підтримала подруга, у якої був знайомий лікар.
Леонід спочатку не погоджувався, але, відчувши себе загнаним у куток, неохоче погодився фінансувати цю справу. Однак Леонід розповів про це своїм батькам, які потім повідомили моїй мамі. Одного разу, повернувшись додому, я застала маму з Леонідом, чекаючих на мене, готових відмовити мене від мого рішення. Я не прислухалася до їхніх умовлянь і закрилася у своїй кімнаті, щоб уникнути їхньої поради. Наступного ранку, під приводом того, що мені потрібно втекти від місцевих пліток, батьки відвезли мене у віддалений заміський будинок.
Там, під пильним наглядом батьків Леоніда, моя ваrітність розвивалася, незважаючи на мої марні спроби вирватися на волю. Коли настав час, мене терміново забрали з дому до лікарні, я ледве встигла схопити потрібні речі. Образ моєї новонародженої дочки, що простягає до мене руки, викликав сплеск жалю про те, що я колись думала, щоб не дозволити їй існувати. Як тільки нас виписали, Леонід зробив мені пропозицію і ми переїхали до моїх батьків. Зараз, дивлячись на свою дочку, я вдячна за втручання моєї родини.
Вони вберегли мене від рішення, про яке я шкодувала б все життя. Сьогодні я працюю волонтером, підтримуючи молодих ваriтних жінок, використовуючи свою історію як свідчення святості життя, народженого чи ненародженого. Нещодавно я дізналася, що знову ваrітна, на радість Леоніда. Він із гумором запитав, чи не треба попередити батьків, щоб вони знову приготували заміський будинок. Я благословенна їхньою незмінною підтримкою і з нетерпінням чекаю на появу нашого сина.
