Свекруха у Ірини — ворогу не побажаєш. Готовий персонаж з анекдоту про одеську маму. Занадто хвилюється, неспокійна, в усе суне свого носа. А вже після народження онуків так і зовсім просвіту стало не видно: і мати Ірина погана, і дружина нікудишня, і речі на полицях лежать неправильно … Ірина спочатку намагалася тримати себе в руках, робила вигляд, що не помічає маніпуляцій родички. Все-таки, матеріальна допомога з боку батьків була, та й з поваги до чоловіка вважала важливим промовчати. Але один випадок все-таки розлютив її неймовірно.
Свекруха задумала зробити тест на батьківство. І не просто зробила потихеньку, а демонстративно заламувала руки, називала дітей нагуляними, і вимагала з Ірини, «як з чесної жінки», не противитися збору матеріалу для експертизи. До речі, Ірина мовчки погодилася. Приховувати їй все одно було нічого. Над тестом посміялася разом з чоловіком. Але образу затаїла, і в колі подруг за чаркою чаю довго висловлювала своє невдоволення.
— Розгульна свекруха невістці не вірить! — раптом голосно резюмувала одна з подруг. Піди, сама нагуляла дітей, а тепер ось і тероризує невістку. Ця абсурдна думка чомусь щільно засіла Ірині в голову. А раптом? Непомітно взявши волосся з гребінця батька чоловіка, вона з’ясувала, що народна мудрість, на жаль, абсолютно права. Її чоловік і його формальний батько не є родичами.
Шантажувати родичку отриманими результатами Ірина не стала — все-таки, не по-людськи це, так не хотілося б заподіювати біль близькій людині, якщо раптом правда розкриється. Хто його знає, як на такі факти відреагує чоловік, напевно це його сильно зачепить. Зате до закидів свекрухи тепер ставиться з рівним і непідробним спокоєм — розуміє, з чим вони пов’язані. Все-таки, чим більше людина несправедливо звинувачує іншого, тим більше підозр, що у неї у самої рильце в пушку.
