Ми з чоловіком цілком щасливо прожили в шлюбі 12 років. Звичайно, були і сварки, і нерозуміння, але ми намагалися конструктивно вирішувати всі проблеми і це у нас добре виходило. З самого початку ми жили окремо від рідних, спочатку на зніманні, а потім і іпотеку взяли, яку і виплатили три роки тому повністю. А ще у нас ріс син Михайло. Відносини у мене зі свекрухою склалися нейтральні: я не грубила, вона до нас не лізла, а якщо і щось говорила чоловікові, то я про це не чула.
А потім я почала дико втомлюватися. Ось просто сил немає домашніми справами займатися. Ледве-ледве відсиджу на роботі і додому, без сил. Чоловік сміявся:- Зовсім ти, мати, розледачіла, не справа це, щоб чоловік біля плити стояв. Так, не справа, але сил не було і ще вже три тижні у мене трималася якась незрозуміла температура. Вирішила я піти в лі карню, обстежитись. Лік арі довго не могли встановити причину моїх нездужань, спочатку все зійшлися на тому, що щитовидка барахлить, але насправді все було набагато серйозніше.
— Ну що сказати, діагноз звучить загрозливо, але не зовсім безнадійно, — сказав втомлений лік ар в онкодиспансері, куди я, нарешті, потрапила, — будемо лік уватися? Тоді приготуйтеся до того, що це буде довго, бол існо і дуже дорого. Я була розчавлена. Йшла додому і дороги не бачила. Сонце світило, а мені здавалося, що кругом непроглядна ніч. І головне-син, Михайлик, йому ж тільки 8 років. Як він буде без мене?-Будемо тебе ліку вати, — сказав чоловік, — не здамося і все зробимо. Ми і робили.
Для мене почалися нескінченні ліка рні та курси виснажливої хімії. Волос я позбулася разом з бровами і віями. З роботи довелося піти на групу. А головне, гроші танули, а поліпшення не передбачалося. Мій чоловік терпів, підтримував мене, свекруха забирала Мишу до себе на час моїх лік арень. Але я бачила, що чоловік поступово віддаляється від мене. Мабуть наро дна приказка, що «брат любить сестру багату, а чоловік дружину здорову», була права. Ні ми не лаялися, він навіть дивився на мене з жалістю, але розмовляти раптом стало нема про що.
Ми жили в різних вимірах: у мене — ліка рні та боротьба за життя, а у нього — просто життя, нормальне життя і все попереду. Одного разу лік ар сказав:Знаєте, в вашому випадку нам не впоратися без особливих заходів, на жаль, вони коштують дорого і не можуть дати повної гарантії. Але це краще, ніж зараз, без гарантій взагалі. Будемо пробувати Сума, яку він озвучив була для мене астрономічної. Значно більше вартості нашої двокімнатної квартири в хорошому районі.
-Ну продамо, невпевнено сказав чоловік, тільки чи допоможе? Ця розмова відбувалася прямо при свекрухи. Я вийшла на кухню і випадково почула продовження розмови. Свекруха вперше за весь час висловилася: Квартиру продавати надумав? Зовсім розуму немає? А якщо їй не допоможе? Вона помре, а тобі ще сина піднімати треба! Де ти будеш жити, де вона буде доживати? У мене чи що? Ось мені таке на старості років треба? Навіть не думай.
Прекрасно, мене вже викреслили зі списків. Я навіть думаю, що у свекрухи і хусточка чорна десь був приготований, до випадку. Я вийшла зі своєї квартири і побрела на лавочку в сквер. Тут подзвонив брат. Він старший за мене на 3 роки, одружений, живе теж у нашому місті, ми не спілкувалися часто, особливо після смерті мамиПродали ми тоді її квартиру, поділили гроші. Мирно, але особливої теплоти у відносинах так і не виникло. З його дружиною я теж підтримувала відносини рівні, але не дуже сердечні, вона мені здавалася якоюсь надто зарозумілою, чи що.
Брат мене і забрав від скверухі, до себе.- Ну що тут думати, — сказала Рита, дружина мого брата, — ми з тобою на зйомну з’їмдо, потім видно буде. А квартиру я зараз закину на сайт для продажу. Я навіть слова не встигла сказати, просто сиділа і давілась риданнями. Виходило, що людина, яка була мені по суті чужим, готовий був йти на знімання з чоловіком і дитиною, заради того, щоб я просто спробувала вижити.
Лік ування допомогло. Гроші, що залишилися зайвими я віддала братові, він взяв з дружиною квартиру в іпотеку. Я поки живу з сином у тещі свого брата, вона сама запропонувала: -У мене місця вистачить, займайте кімнату і ні про що не думайте, так добре, що не дякуй. Це моя Ритка не захотіла, щоб зять з тещею жив, а тобі я не теща, що не свекруха, мабуть і уживемся. З чоловіком я зараз розлучаюся. Квартиру виставили на продаж, після чого я і куплю собі вже своє житло. Тому що брат з дружиною і чути не захотів, щоб я віддала йому ці гроші, як відшкодування мого ліку вання.
-З глузду з’їхала, ми вдвох, — сказала Рита, — заробимо! Ти не вигадуй, думай про себе, у нас на роботі фахівецьпотрібен, оплата нормальна, підеш? Чоловік мій, який не бачив мене півроку був дуже здивований змінами в моєму зовнішньому вигляді, запропонував почативсе заново. -Раз я вижила і поправилася, кажу, — я знову можу бути твоєю дружиною? А раптом хвороба повернеться? Ні, не відповідай, я все одно жити зі зрадником не стану. Так, іноді ті люди, про яких ми думаємо погано, здатні нам по-справжньому допомогти. А ось найближчі, на яких розраховуєш — можуть відвернутися в будь-який момент.
