Ми прожили в шлюбі близько 10 років. Всяке в житті бувало, але в загальному — ми були щасливі. Чоловік був завжди уважний до мене, слова грубого не скаже, квіти, подарунки часто дарував. Робота з пристойною зарплатою дозволяла безбідно жити і виховувати нашого сина. Ми побудували будинок, нехай і не дуже великий, але затишний.
Нам багато хто заздрив і говорили, що у нас ідеальний шлюб. Так би, можливо, тривало завжди, якби до нас не переїхала жити його мати. Коли вона жила в іншому місті, ми рідко бачилися, але я завжди відчувала, що вона мене не любить і частенько подейкують, що її син гідний кращої дружини. Але це були лише слова і на наше сімейне щастя це ніяк не впливало.
Але все змінилося з її появою. Вона відчувала себе повноправною господинею в домі. Я зайвий раз не могла і слова сказати, так як характер у свекрухи був жорсткий, і я вважала за краще не розпалювати атмосферу в домі. Чоловік казав, що вона літня людина, тим більше матері він не буде суперечити. Просто говорив, не звертай уваги.
Одного разу його мати заявила, що запросила до нас в гості далеку р одичку, яка приїхала в наше місто доглянути собі житло. Зупинилася вона не у нас, але часто приходила в гості. Ро дичка була молодша за мене і з красивою зовнішністю. Я, звичайно, як гостинна господиня намагалася радо прийняти її, пригостити смачненьким.
Свекруха була дуже рада її парафіям і намагалася більше спілкуватися з нею. Не відразу, але я стала помічати, що мій чоловік порівнює мене з нею, і його коментарі були явно не в мою користь. Частенько став затримуватися після роботи, наводячи при цьому непереконливі причини. Намагалася з ним поговорити, але він нервував і уникав відповіді.
Його мати завжди захищала його, говорила,що він тепер втомлюється і я погана дружина раз цього не розумію. Завжди нахвалював при мені цю р одичку, говорила, що вона б йому була найкращою дружиною. Я навіть тоді й гадки не мала, що відбувається за моєю спиною.Як я дізналася пізніше, це свекруха займалася звідництвом та говорила чоловікові, щоб він придивився до неї.
Я завжди довіряла чоловікові і навіть не підозрювала, що мене чекає попереду. Минуло небагато часу — і чоловік сам зізнався мені в зр аді. Сказав, що більше зі мною жити не може і йде жити до неї. Я пла кала і просила його не руйнувати сім’ю. Свекруха була присутня при цьому і сказала, що справжньої сім’ї у нас не було. Всі мої вмовляння були марні.
Заради дитини він залишив мені будинок і обіцяв допомагати грошима і брати участь у вихованні сина. Я до сих пір живу як уві сні, ніби все відбувається не зі мною. Мені важко по доброму ставиться до його матері: вона розбила мою сім’ю, зруйнувала моє життя. Глибоко в своєму серці я сподіваюся, що він все-таки одумається і повернеться хоча б заради сина. Але він навіть не просить вибачення і не хоче повертатися.
