Всього три подарунка ми отримали від свекрухи за всі вісім років життя з її сином. Трохи да? Але краще, ніж нічого! До речі, вона зовсім не зобов’язана щось нам дарувати. На весілля можуть подарувати всяке. Коробку пазлів на кілька тисяч деталей із зображенням чорного квадрата Малевича, який в зібраному вигляді чомусь стає прямокутником.
Чудовий подарунок, так? — Адже ти ніде не працюєш і нічим не зайнята, ось і буде тобі розвага! Я це заняття дуже люблю! — сказала вона з посмішкою і дала мені цю коробку. Мій чоловік отримав в подарунок річ більш цінну — мультиварку. Тільки віддавати нам її свекруха не захотіла. Сказала, що буде для нас в ній готувати. На жаль, наскільки смачно у неї виходить в ній готувати, ми так і не дізналися. Ну і добре.
Нічого стра шного. Пазл і умовна мультиварка. Увага адже була. Втім, і пазл був з дефектом: однієї деталі не вистачало. Начебто ж ніхто коробку не відчиняв, хоча мало. Кілька разів навіть перерахувала. Точно, однієї деталі бракує. Недарма ж вона з таким радісним обличчям мені його вручала на весіллі. Немов напис на лобі світилася: ось тобі від мене перша гидота.
Але свекруху потрібно цінувати і поважати. Як по іншому? Подарунки теж потрібно з вдячністю приймати будь-які. Вирішила замовити через Інтернет точно такий же пазл. Сусідським школярам заплатила, щоб вони його зібрали, і через пару днів цей шедевр був готовий. Тепер наклеїла його на основу з картону і повісила на загальний огляд. Як же засмутилася свекруха, коли побачила, що пазл зібраний!
— Дякую за пазл! Він мені дуже сподобався, зібрала! Так що можете сміливо дарувати ще! — радісно видала я їй під час її візиту до нас додому. Другим її подарунком став зимовий комбінезон рожевого кольору для нашого сина! Щиро подякувала її і навіть кинулася цілувати, хоч вона і стала чинити опір. Геть стереотипи! Хто сказав, що хлопчикам рожеве не йде?
Наробила фотографій і віддала його своїй сестрі: у мене дві племінниці. Але ближче до року, коли свекрухи захотілося виводити онука на прогулянки, накупила в секонд всього рожевого. Навіть шкарпетки з шарфиком знайшла. Зібрала сумку: все виключно рожеве. У такому вигляді онук і відправився до бабусі. — Ой, набридло мені пояснювати всім, що у мене онук, а не внучка! — стала обурюватися мені свекруха. Причому повернула вона мого сина раніше, ніж було заплановано.
— Ти взагалі чим думала, коли хлопчика так прибирала? Де ти бачила, щоб хлопчикам рожеве купували? Так як же так, адже я одягала дитину до пари його подарунку. Що ж не так-то? З чого раптом таке невдоволення? На мій захист встав чоловік. Подарунок номер три і подарунком назвати складно. Така умовність! Але раз вручила, значить подарунок. На святкуванні дворіччя нашого сина свекруха скористалася тим, що чоловік на п’ять хвилин вийшов з кімнати, і залилася сль озами:
— Вам терміново потрібно розлучатися! Чи не буде йому з тобою життя! Нещасний він! — Так ми давно вже хотіли розлучитися! — схлипнула я — але все не вистачає коштів. — А гроші тут при чому? — Як? Ви не знаєте? У новинах передавали: тепер мито на держпослуги по розлученню зросла: сорок тисяч треба заплатити! Де ж стільки взяти? Ось і доводиться терпіти, — зітхнула я. На наступний же день свекруха покликала до себе сина поговорити.
Чоловік приїхав додому і привіз сорок тисяч. Він дістав гроші і з подивом сказав: — Не розумію, чому мама мені вирішила подарувати сорок тисяч? — Дивно! З чого б це? — сказала я і знизала плечима. Застосування грошей знайшлося швидко: чоловікові потрібно було відремонтувати машину, я купила собі нову куртку, а для сина — іграшок. Ой і образилася тоді на нас свекруха, що ми не стали розлучатися.
Коли вона почала мені висловлювати, я зробила вигляд, що вперше чую про розлучення. — Що за ми то? Ніколи не чула! Розлученнями не цікавилася! А чоловік з незадоволенням поглянув на маму, що ще за дивні питання. Він повернув мамі її гроші і просив, щоб більше нам не набридала. Але я ж порядна дружина і не можу не привітати жінку, яка народила і виростила мого коханого чоловіка.
Тому регулярно відправляю до неї кур’єра, щоб вручити який-небудь пазл (її улюблене заняття), рожеву ночнушку (великого розміру, щоб не виявилася тісною) і гроші. Звичайно, ми не настільки багаті, щоб дарувати великі суми, але сто рублів покласти в конверт можна. У присутності чоловіка я кладу кілька тисяч, але завжди міняю вміст конверта.
Для чого так балувати? Сор ому і доко рів сумління я не відчуваю. Веду себе згідно з народною мудрістю: як відгукнеться, так і Думаю, ви здогадалися. Шкода, що доросла людина не зрозумів цього відразу і зіпс увала свої відносини з близькими.
