Останнім часом люди стали дуже злими, і геть забули про те, що хороші, добрі вчинки, та й допомога нужденним — робить нас людьми, і взагалі щасливими. Того ранку я пішов в супермаркет, щоб купити кави. Так вийшло, що я повинен бути це зробити ще ввечері, але не встиг, бо працював.
Прогулявшись по супермаркету, я знайшов потрібну мені каву і пішов до каси. Там була величезна черга людей, а переді мною стояла літня жінка, яка набрала собі найпримітивніші продукти — молоко, пару шоколадних цукерок, пачку макаронів.
Вона вже повинна була розплатитися, але тут повідомила продавець, що грошей її не вистачає. Бідним, жалісливим поглядом бабуся дивилася на продукти, адже їй треба було щось залишити. І тут я не витримав, простягнув грошей продавщиці, сказав, що оплачу замість бабусі. Зрозуміло, що бабусю збентежила така ситуація, але я її запевнив, що не варто відмовлятися від допомоги.
Тоді старенька підійшла до мене і стала говорити, як вона вдячна. Я дав їй ще трохи грошей і сказав, що буду безмежно щасливий, якщо за них вона піде і купить собі, що хоче. Ви навіть не уявляєте, яке це неймовірне щастя — допомогти людині, яка не може собі чогось дозволити. Вдома я пив каву і згадував про стареньку, і як світилися її очі. А у мене світилася душа.
