Я — старша дитина в нашій сім’ї. У моїх батьків було 5 дітей. Оскільки я була старшою, а значить самою дорослою, то мені доводилося доглядати за молодшими сестрами і братами. Зрозуміло, мої батьки, як і всі люди, ходили на роботу. Проте, я була дитиною, і мені хотілося трохи часу для себе, але це було лише мрією з такими обов’язками. У мене навіть не складалися стосунки з хлопцями в школі. З мене сміялися і дражнили, називаючи» вітиральніцею дитячих поп».
Іноді траплялося, що моя дитяча психіка давала збій, і я влаштовувала бунт. Я кричала, що не буду більше нікого няньчити, що я втомилася. За такі істерики батьки карали мене фізично. У батька завжди був заготовлений ремінь для мене. Я могла отримати навіть за те, що не додивилася за кимось із молодших. Якщо з ними траплялося щось погане (впав, порізався) — це неодмінно була моя вина. Так вважали батьки. У 5 років моє дитинство закінчилося.
Коли я закінчила дев’ять класів, батьки відправили мене вчитися на кухаря. Я абсолютно не була цьому рада, але батьки порахували такий вибір професії відмінним варіантом. Адже так родина не буде голодувати.
Закінчивши навчання, я відразу ж влаштувалася в місцеве кафе. Коли я відпрацювала один день і повернулася додому, ледве стоячи на ногах, батьки «шулікою» накинулися на мене за те, що я не потягла із закладу ніякої їжі. Батько кричав на мене, називав нездарою, яка не здатна ні на що. А я не ніяк на могла так от, просто, без дозволу, взяти чуже.
Мою першу зарплату вони відразу розпланували, причому так, що я з неї нічого не мала отримати. Батьки хотіли купити продуктів про запас і докупити одяг молодшим братам і сестрам. Однак їх планам не судилося збутися. Коли я отримала зарплату, поїхала на вокзал і купила квиток в невідоме місто, в якому ніколи не була. Я просто настільки була вимотана морально, що сил на проживання з сім’єю вже не залишилося.
У перший час було важко одній, але зате я стала господинею власного життя. Більше ніхто не ліз в моє життя і в мої плани. Я могла робити все, що мені заманеться. Я багато працювала, була посудомийкою і прибиральницею. Потім мене запросили працювати за фахом -повар. Життя моє стало зовсім іншим, я навіть відкладала гроші, тому що не звикла до хорошого життя. Дуже хотіла купити свою квартиру.
Я жила в однієї бабусі, яка ставилася до мене дуже добре. Вона з нетерпінням чекала мене з роботи і підгодовувала домашньою їжею. Через три роки я познайомилася зі своїм нинішнім чоловіком. Я переїхала жити до нього і його батьків. У мене з ними склалися чудові стосунки, і ми стали жити однією сім’єю.
Потім у нас народилася дочка, а через час син. Я ніколи не вимагала від доньки, щоб вона сиділа з молодшим братом. Вона робила це з власної ініціативи, а коли втомлювалася, я відразу брала клопоти на себе. У моєї дівчинки повноцінне і щасливе дитинство. Через час мені почали снитися батьки. У моїх снах вони були добрими і люблячими. Я вирішила відвідати рідних. Купила подарунків, продуктів, взяла дітей і чоловіка. Ми вирушили в моє рідне місто.
На жаль, мої сни не мали нічого спільного з реальністю. Як тільки батьки побачили мене, почали «сипати» фрази, які межують з прокльонами. Вони назвали мене свинею безсовісною і звинуватили навіть у тому, що мій брат почав спиватися. На онуків своїх навіть не захотіли дивитися. Я забрала всі пакети, кивнула чоловікові і ми пішли. Більше я ніколи не переступлю поріг цього будинку.
