Життя така штука, у всіх можуть бути фінансові про блеми, труднощі, але не в нашій родині. Принаймні так думала моя свекруха. Якщо вже ми вирішили завести дитину, то ми повинні відповідати своїм вимогам фінансово, тобто заробляти мільйони. Але, на жаль, цього не сталося. Ми з чоловіком вже звикли, що коли у неї виникають фінансові про блеми, то «це при стріт, пор ча, але все налагодиться, їй допоможуть, в житті всяке буває», з приводу своєї дочки — ті ж причини: «вони з чоловіком і так до ночі працюють, у них ще іпотека є, і діти ростуть».
Якщо у дочки є про блеми з грошима, вона про це прямо заявляє, а мати приймає як факт і на цьому все. Чомусь саме на сина їх сімейні правила не поширюються. У нас теж є діти, чоловік — єдиний, хто приносить гроші в сім’ю. Іпот еки у нас, на щастя, немає. Нам мої батьки подарували власний будинок.
Але нам чомусь свекруха тицяє дітьми, мовляв, дітей треба народжувати, коли являєшся вже заможною людиною. Так якого біса той же правило не діє на дочку? Питання про наші фінансові труднощі відкривався тільки коли йшлося про подарунки свекрухи на свята. Поступово свята перетекли в звичайні дні.
Часто дзвонила сестра чоловіка і просила у своєї мами грошей, а та їх брала у нас. До свят ще нескладно звикнути, але коли такі випадки стають періодичними, до цього складно звикнути. Свекруха настільки була сфокусована на наших фінансах, що стала навіть питати про ціни куплених іграшок для дітей, одягу, косметичних засобів і т.д.
В один з чергових днів, дзвонить свекруха, запитує як справи і після мого невиразного відповіді переходить до суті: — Слухай, у моєї мами, тобто у вашої бабусі, через два тижні день народження. Ми всі збираємо по 5 тис. Рублів З огляду на той факт, що після мого відходу в декрет у нас з’явилися деякі труднощі з фінансами, свекруха вирішила дати нам можливість накопичити до свята.
Але тут в розмову втрутився чоловік і наполягав на тому, щоб ми вручили їй подарунок замість грошей. Хто б сумнівався, що на цих словах почнеться чергова істерика ?! Виявляється, свекруха вже вибрала для своєї матері золотий ланцюжок в якості подарунка, а ми своїм подарунком рушили їй всі плани.
Ми з чоловіком засумнівалися, що вона вже вибрала подарунок, та й іти у неї на поводу не хотіли. На день народження ми все ж поїхали. В якості подарунка ми вибрали бабусі м’яку подушку і ковдру. Будучи у неї в гостях ми не раз помічали, що вона переховується старим, зношеним пледом. Як тільки ми під’їхали до будинку, нас зустріла свекруха. Наш подарунок важко було не помітити.
— Ви до нас з ночівлею завітали? Не знаю, чи сподобався наш подарунок свекрусі чи ні, але бабуся зі своїм братом оцінили. Останній навіть сказав, що той плід у неї ще з часів СР СР, і його давно треба було викинути. Це була наша з чоловіком маленька перемога. Солодким було усвідомлення того, що ми з чоловіком, по-перше, обрадували бабулю, а по-друге втерли носа свекрухи. Вона нам в той вечір нічого не сказала, але я відчувала: це затишшя перед бурею.
