Півроку тому син Ольги Захарівни порадував її новиною, що знайшов наречену. У щасті матері не було меж. Ще б пак, адже син нарешті наважився. А до цього він, та й мати з батьком, сумнівалися, що той колись одружиться. Все через те, що в молодої людини була надмірна вага. Молодята відповідали один одному у всьому. І у вазі, і у пристрасті до їжі. Молоді стали жити з Ольгою Захарівною та її чоловіком.
Спочатку це навіть втішило батьків чоловіка. Вони знали смаки та апетит сина. Сподівалися, що той тепер стежитиме за дієтою. Даремно сподівалися. Тепер замість одного рота їм довелося обслуговувати два. А тут ще й син звільнився з роботи. Шукав нову та підробляв у мережі. Тобто не виходив з дома. Продуктами закуповувалися батьки. Чоловік не встигав купувати, дружина не встигала готувати.
Молодята весь час щось жували. То один підходив до холодильника, то другий. Ні Сергій, ні його молода дружина і не думали скидати вагу. Щойно вставши з-за сніданку, сідали за обід. Ольга Захарівна сkаржилася чоловікові: — Скільки можна служити їм кухаркою? — А чому ти мені це кажеш? Ти он, скажи синові, — відповів чоловік.
— І стану для них сварливою старою, — за інерцією заперечила Ольга Захарівна. — Сину, ми з батьком не можемо вас прогодувати, — сказала вона синові. — Мені що, розлу чатися? – не зрозумів син. — У жодному разі, — відповіла мати. — Знайдіть собі житло та роботу і живіть самостійно. Син аж зблід від образи. Сказав дружині, щоби збирала речі: «Ми їдемо, жити окремо».
Зібравши речі, невістка подякувала свекруху за хліб, сіль і притулок і сказала: — Він трохи відійде і прийде виба чатися. Він хороший… Можливо, що комусь здасться вигадкою, але самостійне життя змусило молодих стримати апетит і скинути вагу. Ні, звичайно вони не стали стрункими моделями, але прибирання вдома, робота, походи по магазинах і решта побутових і виробничих проблем неабияк вплинули на фігури молодят. У позитивному значенні. Батьки мали рацію.
